Статті в ЗМІ

Віднесення заборгованості по кредиту в статутний капітал підприємства — 17 червня 2014 р.

При виконанні певних умов можна віднести заборгованість по кредиту в якості внеску до статутного капіталу, визначаючи таку операцію як залік зустрічних вимог.

Можливість проведення заліку зустрічних вимог передбачена ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГКУ). Для проведення таких дій необхідно, щоб одночасно виконувалися 3 умови. А саме вимоги повинні бути:

1) зустрічними;

2) однорідними;

3) такими, строк виконання яких настав, або цей строк не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Звичайно, вимоги повинні виконуватися з обох сторін. Якщо мова йде про збільшення статутного капіталу, то щоб підприємство могло пред'явити вимогу до засновника, останній повинен спочатку прийняти рішення про збільшення статутного капіталу, внести зміни до статуту товариства та зареєструвати їх у держреєстратора. Тільки після цього у засновника виникне обов'язок внести кошти. Без реєстрації таких змін у засновника немає заборгованості перед підприємством (звичайно, за умови, що він вніс основну суму статутного капіталу).

Тобто тільки після державної реєстрації збільшення розміру статутного капіталу виникає заборгованість засновника перед підприємством, а у підприємства - право вимагати погашення такої заборгованості.

Щодо зустрічності і однорідності вимог у зазначеному випадку у нас питань не виникає. Адже підприємство зобов'язане повернути засновнику кошти, на які він має право за кредитним договором, а засновник зобов'язаний внести додатковий внесок на рахунок підприємства також грошима.

Сумніви в цьому випадку викликає тільки виконання останньої умови: щоб провести залік зустрічних вимог, термін їх виконання повинен був настати, або цей строк не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги. ЦКУ чітко не вказує, чи потрібно для проведення зустрічних вимог, щоб терміни їх виконання були синхронні. Але згідно ч. 3 ст. 203 ГКУ, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Як бачимо, ЦКУ говорить, що для зарахування достатньо, щоб настав термін виконання тільки однієї вимоги (був не визначений або визначений моментом вимоги).

Також необхідно врахувати особливості, які виникають при зарахуванні зустрічних вимог, одна з яких - повернення кредитних коштів та відсотків. Залежно від умов договору на проведення такого заліку необхідно, щоб засновник пред'явив вимогу про повернення коштів або настав термін повернення таких коштів, відповідно до умов договору.

Необхідно відзначити, що існує позиція, за якої такі вимоги не є зустрічними. Така позиція ґрунтується на тому, що засновник на підставі кредитного договору вправі вимагати від підприємства повернення кредитних коштів. Однак підприємство не може вимагати, щоб засновник вніс кошти до статутного капіталу, оскільки зобов'язання щодо збільшення статутного капіталу виникають у засновника не перед підприємством, а перед загальними зборами учасників ТОВ.

До того ж не варто забувати про можливі законодавчі обмеження щодо збільшення статутного капіталу шляхом заліку зустрічних вимог. Адже ЦКУ чітко вказує, що не допускається звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимоги до товариства (ч. 2 ст. 144 ЦКУ). Однак фахівці Держкомпідприємництва роз'яснили, що ця норма поширюється лише на внесення основної суми статутного капіталу і не поширюється на збільшення статутного капіталу ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками (лист Держкомпідприємництва від 18.03.2005 р. № 1768).

Як бачимо, збільшити статутний капітал ТОВ шляхом взаємозаліку вимог засновника з повернення зобов'язань за кредитом та вимог підприємства до засновнику щодо внесення коштів у вигляді додаткового капіталу можливо, хоча відзначимо, що існують і протилежні думки.