Новий закон про ТОВ. Що приготували для бізнесу?

Нещодавно вступив в силу новий закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Він вводить ряд змін у порядок створення та функціонування підприємств, які існують у таких організаційних формах. В даній статті ми Вам пропонуємо короткий огляд головних нововведень, які встановлюються цим законом.

Першочергово слід звернути увагу на те, що з часу набрання чинності законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відповідно втрачають чинність ті положення закону «Про господарські товариства», які стосуються ТОВ та ТДВ. Однак всі умови статутів ТОВ та ТДВ, які відповідали нормам «старого» закону, зберігають чинність і після початку дії «нового» закону. Таким чином, в спорах з контролюючими органами, іншими юридичними чи фізособами товариства можуть посилатися на норми своїх «старих» статутів доти, доки не приведуть їх у відповідність до «нового» закону. А привести у відповідність до «нового» закону статут треба протягом року з часу набрання законом чинності, а саме з 17.06.2018 р.

В «новому» законі зазначаються всього три обов’язкові пункти, які мають бути включені до статуту, а саме:

– повне та скорочене найменування товариства;

– органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

– порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Вся інша інформація визначена як така, що може бути внесена до статуту. Статут за новим законом взагалі не повинен містити інформації про розмір статутного капіталу, розмір часток та склад учасників товариства. Вказана інформація відображується виключно в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, слід звернути увагу на те, що «новим» законом вже не обмежується кількість учасників ТОВ (в «старому» законі існувало обмеження до 100 учасників).

Наступним суттєвим питанням, що зазнало змін, є порядок формування статутного капіталу. «Старий» закон містив обмеження в часі щодо терміну сплати учасниками своїх часток в статутному капіталі, а саме: один рік з дня державної реєстрації товариства. «Новий» закон зменшує цей термін до шести місяців, але надає право учасникам визначити у статуті інший термін. Таке рішення може бути прийняте виключно одностайним рішенням всіх учасників товариства.

У випадку несплати кимось з учасників товариства своєї частки у встановлений термін, йому надсилається попередження про це і надається додатковий строк для сплати (не більше 30 днів). Попередження надсилає директор ТОВ, він же визначає конкретний строк для сплати (якщо цей строк не передбачений статутом).

Якщо і в цей строк частка не буде сплачена, то на вимогу директора скликаються загальні збори, які мають прийняти одне з таких рішень:

1) про виключення учасника, який має заборгованість;

2) про зменшення статутного капіталу на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

3) про ліквідацію товариства;

4) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками.

Голоси боржника при вирішенні питання не враховуються.

Крім того, торкнулися зміни й органів управління товариствами. Відтепер замість ревізійної комісії нагляд за діяльністю директора товариства здійснюватиме наглядова рада. На відміну від ревізійної комісії, передбаченої «старим» законом, створення наглядової ради «новим» законом визнано необов’язковим. Відмінністю від ревізійної комісії є те, що члени наглядової ради необов’язково мають бути учасниками товариства. З членами наглядової ради укладаються цивільно-правові договори або трудові контракти. З боку товариства ці договори (контракти) підписує уповноважена загальними зборами особа (не обов’язково директор).

«Новий» закон містить і абсолютні новації в сфері заснування та діяльності ТОВ та ТДВ. Законом введено такий документ, як корпоративний договір. Цей договір укладається між учасниками товариства і фактично фіксує домовленості щодо узгодження дій для досягнення мети існування товариства. Зважаючи на те, що корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає, то корпоративний договір можна розглядати як частину статуту. Зміст договору не підлягає оприлюдненню, і є конфіденційним, якщо інше не передбачено статутом чи законом. Зазначене не стосується випадків, коли стороною договору є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство або юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків якої прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді. В цих випадках договір оприлюднює відповідна юридична особа.

Також, «новим» законом внесені зміни щодо реалізації права на вихід. Порядок виходу учасника з товариства за власним бажанням відповідно до нового закону залежить від розміру частки такого учасника у статутному капіталі. Ті учасники, частка яких становить менше 50%, можуть вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. В свою чергу, учасники з часткою 50% і більше можуть вийти виключно за згодою всіх інших учасників протягом одного місяця з дня надання згоди останнім учасником. Право на вихід контролюючого учасника є заблокованим у разі відсутності згоди на вихід хоча б одного з учасників незалежно від розміру частки учасника, який проти.

Учасник вважається таким, що вийшов, з дня державної реєстрації його виходу. При цьому закон не вимагає ані скликання та проведення загальних зборів для прийняття відповідного рішення про вихід, ані внесення змін до статуту товариства. Для державної реєстрації виходу сам учасник, який виходить з товариства, подає державному реєстратору заяву про вихід з товариства, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. У разі виходу учасника із часткою 50% і більше додатково подається згода інших учасників, справжність підписів на яких засвідчується нотаріально. Одночасно з реєстрацією виходу державний реєстратор вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки у статутному капіталі. У день реєстрації реєстратор надсилає товариству та іншим учасникам виписку за результатами реєстрації виходу.

«Новим» законом внесені також і зміни щодо визначення вартості частки при виході та її виплата. Беззаперечно позитивною новелою закону є те, що вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру оплаченої частки такого учасника. Наразі вартість частки в основному визначалась, виходячи з балансу підприємства. Як наслідок, учасник міг отримати виплату, яка є значно нижчою реальної ринкової вартості.Вартість частки визначає саме товариство станом на день, що передував дню подання документів до державного реєстратора. Виплата здійснюється протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника.

Окрім того, даним законом зазначено інформацію щодо проведення річних Загальних зборів учасників. Відповідно до закону збори скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року (на сьогодні строк установлений – 1 рік). До порядку денного річних загальних зборів учасників обов’язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Також запроваджені нові механізми проведення зборів. Черговим нововведенням є можливість заочного голосування – брати участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі. Окрім того, наявна і можливість опитування, проте тут порядок дещо інший. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники Товариства. Якщо інше не встановлено статутом Товариства, датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники мали надіслати свої відповіді ініціатору письмового рішення. Статутом Товариства можуть передбачатися і інші способи проведення загальних зборів учасників не заборонені законом, а саме телеконференції, відеоконференції чи із застосуванням інших засобів електронних комунікацій але за умови, що кожен з учасників може одночасно з усіма іншими учасниками брати участь в обговоренні та голосуванні з питань, винесених на розгляд загальних зборів.

Згідно з законом, виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку Товариства особам, які були учасниками Товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Однак, Товариство не має права виплачувати дивіденди в таких випадках:

– виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад;

– приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо Товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку із припиненням їх участі у Товаристві або з правонаступниками учасників Товариства;

– якщо майна Товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Черговим нововведенням є визначення переліку документів, які Товариство зобов’язане зберігати. Законом зазначається, що Товариство зобов’язано зберігати такі документи (підлягають зберіганню протягом всього строку діяльності Товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства) а саме:

– протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

– статут товариства та зміни до статуту;

– протоколи загальних зборів учасників;

– документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

– положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

– протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

– аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

– річну фінансову звітність;

– документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

– документи, пов’язані з випуском емісійних цінних паперів;

– інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

– документи, що підтверджують права товариства на майно;

– документи бухгалтерського обліку.

Відповідальність за зберігання документів Товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) – щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Окрім того, «новим» законом встановлено вимоги до так званих «значних правочинів». При вчиненні правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу обов`язково потребує згоди (рішення) загальних зборів учасників.


6 липня 2018 р.

Отправить запрос

Команда HLB Ukraine всегда рада помочь, присылайте Ваш вопрос

Отправить
x
x

Share to:

Copy link:

Copied to clipboard Copy