Зміни в законодавстві України (№ 3, лютий 2017)

І. Офіційні листи та роз’яснення

Лист ДФСУ від 16.02.2017 р. № 3238/6/99-95-42-03-15.

Оскільки давальницька сировина є власністю замовника і при його передачі для переробки виконавцю право власності на цю сировину до виконавця не переходить, то по операції з передачі давальницької сировини виконавцю, а також при отриманні замовником готової продукції податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

Виконавець нараховує ПДВ на послуги з переробки давальницької сировини на загальних підставах за основною ставкою. Відповідно, на дату виникнення таких податкових зобов’язань з ПДВ виконавець складає податкову накладну, де:

• в графі 4 вказується умовне позначення відповідного назви одиниці вимірювання/обліку, вказане в КСОЕІУ. У разі якщо товар, що поставляється / послуга мають одиницю обліку, яка відсутня в КСОЕІУ, в графі 4 прописується умовне позначення одиниці виміру такого товару / послуги, яке використовується для обліку та відображається в первинних документах;

• в графі 5 – код відповідної одиниці виміру / обліку, зазначений в КСОЕІУ. У разі якщо в графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня в КСОЕІУ, графа 5 не заповнюється.

Окремо слід зауважити, що при здійсненні платниками ПДВ, починаючи з 1 січня 2017 року, операцій з поставки товарів у податковій накладній обов’язково вказується код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних та імпортних товарів – 10 знаків, для всіх інших товарів – не менше 4 х знаків). У свою чергу, код товару, згідно з УКТ ЗЕД, вказується на всіх етапах поставки товарів від виробника або імпортера до кінцевого споживача і незалежно від дати придбання або виготовлення даного товару (до 1 січня 2017 року або після цієї дати). До внесення відповідних змін до форми податкової накладної та порядок її заповнення при складанні податкової накладної код товару, згідно з УКТ ЗЕД, слід вказувати в графі 3 табличній частині податкової накладної.

Однак діюча форма податкової накладної не містить окреме поле для відображення коду послуги згідно ДКПП. Тому до внесення відповідних змін до форми податкової накладної та порядок її заповнення при складанні податкової накладної код послуги тимчасово не вказується. Причому відсутність коду послуги згідно ДКПП в податковій накладній, дата складання якої припадає на період з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності відповідних змін до форми податкової накладної, не визнається помилкою, допущеної при складанні такої податкової накладної.

 

Оскільки при списанні кредиторської заборгованості, що виникла під час імпорту товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, не змінюється сума компенсації вартості товарів і не відбувається повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів, то підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, не виникає.

Такий висновок зробило ГУ ДФС в Закарпатській області в Листі № 454.

Разом з тим в цьому ж листі контролери натякають на необхідність нарахування компенсаційних податкових зобов’язаньвідповідно до п. 198.5 ПКУ. Хоча і підстав для його застосування немає.

 

Лист ДФСУ від 06.02.2017 р. № 2115/6 / 99-99-15-02-02-15.

Коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за курсовими різницями, які виникають по заборгованості в іноземній валюті, розділом III ПКУ не передбачено.

Тому дані операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

У той же час відсотки, які в 2015 році перевищували суму обмеження, визначеного п. 140.2 ПКУ, і збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшуються на 5% і з метою розрахунку обмежень, встановлених п. 140.2 ПКУ, додаються до суми відсотків, нарахованих у користь пов’язаних осіб – нерезидентів в звітних періодах 2016 року. Для розрахунку обмежень, встановлених п. 140.2 ПКУ, не враховані відсотки за станом на 01.01.2017 р. (в т.ч. відсотки, які не враховано в 2015 році і зменшені на 5%), зменшуються на 5% і додаються до суми відсотків, нарахованих на користь пов’язаних осіб – нерезидентів в звітних періодах 2017 року.

Відносно залишку сум відсотків минулих періодів в розмірі 5%, то платник податків не має права надалі враховувати такий залишок в майбутніх звітних періодах.

 

Лист ДФСУ від 08.02.2017 р. № 2485/6 / 99-99-15-02-02-15.

Плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги, згідно з договором транспортного експедирування, не є об’єктом оподаткування.

У той же час винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна, або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, вважається фрахтом (пп. 14.1. 260 ПКУ).

Фіскали в листі зазначили, що якщо експедитор здійснює перевезення вантажу з використанням власного транспортного засобу, то послуги з перевезення розглядаються як фрахт, і в разі здійснення виплати винагороди за фрахтування експедитору-нерезиденту застосовуються положення міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток.

Якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, в тому числі нерезидентів, які надають послуги з фрахту, то компенсація даних виплат резидентом нерезиденту-експедитору не можна вважати сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування.

Компенсація таких виплат є іншими доходами нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4.2 ПКУ.

У разі якщо відшкодування витрат на фрахтування транспортного засобу здійснюється не безпосередньо фрахтувальника-нерезиденту, а експедитору, то ця виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток. Відносно оподаткування ПДВ, то фіскали нагадали про Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДФС України від 06.07.2012 р. № 610, якою визначено особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг у сфері транспортно-експедиторської діяльності.

Положення даної ОНК необхідно застосовувати з урахуванням діючих на сьогодні норм ПКУ, що регулюють порядок формування податкового кредиту при отриманні послуг від нерезидента.

 

Обсяги придбання товарів / послуг, необоротних активів без ПДВ на митній території України відображаються в рядку 10.3 податкової декларації з ПДВ.

У свою чергу, обсяги придбання товарів, послуг, необоротних активів, які ввозяться на митну територію України із застосуванням звільнення від оподаткування, у декларації з ПДВ не відображаються, оскільки це не передбачено формою такої декларації.

 

Операція з безоплатної передачі підприємством зовнішніх мереж водопроводу у власність комунального підприємства, згідно з рішенням сесії міської ради, звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 197.1.16 ПКУ.

У той же час підприємство, враховуючи пп. «б» п. 198.5 ПКУ, має нарахувати податкові зобов’язання, скласти і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами, які починають використовуватися в звільнених від оподаткування операціях, якщо при придбанні або виготовленні суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту. Базою для нарахування таких податкових зобов’язань буде балансова (залишкова) вартість, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються дані операції (при відсутності обліку необоротних активів – виходячи зі звичайної ціни).

Про це повідомила ДФС в Дніпропетровській області.

 

Лист ДФСУ від 08.02.2017 р. № 2438/6 / 99-99-15-02-02-15.

Платники податку на прибуток підприємств, які в 2016 році щокварталу звітували з податку на прибуток підприємств, повинні були сплатити до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку в розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року. Певна сума авансових внесків є узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Тому платники податків, які самостійно виявили факт заниження суми авансового внеску, нарахованого у податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року, і подають уточнюючий розрахунок після граничного строку подання такої декларації, повинні сплатити штрафні санкції, передбачені абз. «а» п. 50.1 ПКУ. У той же час сума донарахованого авансового внеску і штрафу має бути перерахована в бюджет до подання уточнюючого розрахунку.

 

Лист ДФС від 10.02.2017 р. № 2579/6 / 99-99-15-02-02-15.

Звіт про контрольовані операції за 2016 звітний рік повинен подаватися згідно з чинними вимогами пп. 39.4.2 ПКУ до 1 жовтня 2017 року.

А інформація щодо контрольованих операцій, здійснених платником податку в 2016 році, вказується в звіті з урахуванням і відповідно до критеріїв, які діяли в 2016 році під час здійснення господарських операцій. Тобто для розрахунку вартісного критерію і визнання господарських операцій контрольованими повинні використовуватися норми пп. 39.2.1 ПКУ в редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій (тобто до 01.01.2017 р).

 

Лист ДФС від 10.02.2017 р. № 3390/7 / 99-99-15-02-02-17.

ДФСУ вкотре закликає підприємства, які згідно з правилами бухобліку, здійснюють коригування фінансової звітності на показники інфляції, враховувати при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток вже відкоригований на індекс інфляції фінрезультат до оподаткування.

Даним питанням також займається Мінфін України. Тому після виходу його роз’яснень ми підготуємо окремий коментар щодо даної проблеми.

 

Лист Мінфіну України від 27.12.2016 р. № 31-11420-07-16 / 37214.

Витрати, понесені підприємством при участі в тендерах, зокрема, на оплату послуг електронного майданчика, підготовку тендерної документації, можуть бути віднесені до складу витрат на збут (якщо учасник став переможцем торгів) або до складу інших витрат операційної діяльності (якщо учасник не став переможцем торгів).

 

Лист Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339.

З 03.01.2017 р. набув спрощений документообіг підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа і скорочення переліку його обов’язкових реквізитів. Зокрема, змінено термін «первинний документ», що дозволить вважати оплачений (акцептувати) рахунок-фактуру (інвойс) підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з поставки товарів, робіт (послуг) без обов’язкового складання акта приймання-передачі.

Відзначається, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з поставки товарів, робіт (послуг) без складання акту приймання-передачі тільки в разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути: платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордеру і т.п.

Рахунок-фактура може бути складений в паперовій або в електронній формі і повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактура; назва контрагента; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.

 

Оскільки податковим періодом по платі за землю є податковий (звітний) рік, а податкові зобов’язання сплачуються щомісяця, то для виправлення помилок, допущених у податковій декларації на поточний рік, підприємство може подати одну уточнюючу податкову декларацію з уточненням показників як за місяці, строк сплати податкових зобов’язань за якими минув, так і за місяці, строк сплати по яких не настав.

У разі якщо платник податків самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, то він зобов’язаний, в разі відправлення уточнюючого розрахунку, сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від цієї суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Також при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, нарахування пені починається після закінчення 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (пп. 129.1.3 ПКУ).

На суми грошового зобов’язання, включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені, нараховується пеня відповідно до абз. 2 п. 129.4 ПКУ.

У разі внесення змін до податкової звітності в результаті самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена ст. 129 ПКУ, не нараховується, якщо зміни в податковій звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ (п. 129.9 ПКУ).

 

З 2017 року ст. 120 ПКУ доповнено новим п. 120.4, який встановлює окрему відповідальність платників податків за:

• несвоєчасне подання платником податків Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) та / або документації з трансфертного ціноутворення (далі – Документація)

або

• несвоєчасне декларування контрольованих операцій в наданому звіті згідно з вимогами, п. 39.4 ПКУ.

До 01.01.2017 р відповідальність за несвоєчасне надання Звіту та невчасне декларування контрольованих операцій визначалася п. 120.3 ПКУ.

Відповідно до п. 11 підрозділу 10 р. XX ПКУ, у разі встановлення після 01.01.2017 контролюючими органами факту несвоєчасного надання платником податків звіту та / або документації або фактів несвоєчасного декларування контрольованих операцій в наданому Звіті, застосовується штраф (штрафи) згідно п. 120.4 ПКУ незалежно від звітного періоду здійснення контрольованих операцій.

Штрафні санкції, визначені п. 120.4 ПКУ, розраховуються за кожен календарний день, починаючи з 01.01.2017 р.

Про це нагадало ГУ ДФС в Дніпропетровській області і в той же помітило: склад правопорушень, визначених п.п. 120.3 і 120.4 ПКУ, не передбачає одночасне застосування зазначених норм.

Штрафні санкції, передбачені п. 120.4 ПКУ, застосовуються в разі, якщо платником податків до початку документальної перевірки представлені:

• Звіт про контрольовані операції та / або документацію з трансфертного ціноутворення з порушенням термінів, визначених п. 39.4 ПКУ;

• уточнюючий Звіт про контрольовані операції, в якому додатково задекларовано контрольовані операції.

 

Постанова Правління НБУ від 22.02.2017 р. № 13 (набирає чинності 23.02.2017 р).

НБУ пом’якшив валютні обмеження для операцій, пов’язаних із зовнішньоторговельною діяльністю.

По-перше, звільнені від обов’язкового продажу надходження в іноземній валюті від нерезидентів, якщо ці кошти надходять як грошове забезпечення (гарантійний внесок, заставу, задаток, депозит, гарантія) участі в аукціонах, торгах або тендерах, які проводяться резидентами.

По-друге, надана банкам можливість купувати для клієнтів іноземну валюту, не враховуючи загальну суму наявного на рахунках резидента залишку валюти, який надійшов як грошове забезпечення від нерезидента для участі в торгах, тендерах або аукціонах.

По-третє, дозволено банкам купувати іноземну валюту для клієнтів, якщо сума залишку на рахунку клієнта не перевищує 100 000 дол. США. До сих пір для купівлі іноземної валюти клієнт повинен був мати суму залишку на рахунку менше 25 000 долл. США (в еквіваленті).

 

Лист ДФСУ від 02.02.2017 р. № 1925/6 / 99-99-13-02-01-15.

Якщо працівник відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, і загальна сума нарахованого доходу, тобто зарплата за відпрацьований час плюс лікарняний, не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ (ст. 8 Закону № 2464), тобто виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати.

Якщо у працівника початок і закінчення лікарняного припадає на різні місяці, ЄСВ у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще невідома (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності).

За умови, якщо після надання листка непрацездатності після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць менша від мінімального розміру, необхідність донарахування ЄСВ повинна розглядатися одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Зазначені донарахування відображаються в додатку 4 Звіту з ЄСВ за місяць, в якому проведено таке нарахування, а саме – в таблиці 6.

У реквізиті 10 «Тип нарахувань» зазначається код типу нарахувань «13» – сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати (доходу) та фактично нарахованою заробітною платою (доходом) за звітний місяць.

Код типу нарахування «13» застосовується для сум різниці між розміром мінімальної заробітної плати і фактично нарахованою заробітною платою (доходом), які здійснені в поточному звітному місяці, в тому числі – за попередні, якщо сума заробітної плати менше, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом за місяць, за який нараховується заробітна плата.

У реквізиті «19» окремим рядком вказується сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати і фактично нарахованою заробітною платою (доходом), в разі перехідних лікарняних вказуємо код категорії застрахованої особи – «29», код типу нарахувань – «13».

У разі перехідних лікарняних тип нарахувань «2» не застосовується, оскільки нарахування за фактично відпрацьований час, коли загальна сума доходу ще невідома (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності), не можна розцінювати як несвоєчасне нарахування додаткової бази єдиного внеску.

 

Матеріальна допомога не є зарплатою за відпрацьований час, тому не враховується в мінімальну зарплату.

Адже мінімальна зарплата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (погодинну) норму праці.

Даний висновок надає Управління Держпраці в Кіровоградській області.

 

Лист ДФС від 14.02.2017 р. № 2 932/6 / 99-99-13-02-03-15.

Податківці не наділені повноваженнями щодо перевірки трудових відносин, а, отже, не має права перевіряти питання забезпечення мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 3 прим. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р № 108/95-ВР. Відповідно до п. 19 прим. 1 ПКУ, контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, встановлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.

Керуючись п. 1 Положення про Мінсоцполітики, затвердженого постановою КМУ України від 17.06.2015 р № 423, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, в сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

Таким чином, питання трудових відносин знаходиться в правовому полі Міністерства соціальної політики України.

 

За перешкоджання проведенню перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань охорони праці та трудового законодавства інспекторам Держпраці в Івано-Франківській області роботодавець був оштрафований на 320 000 грн.

Встановлено, що в порушення вимог ст. 24 КЗпП України трудові відносини з усіма працівниками були належним чином оформлені: на вимогу інспекторів не представлені для перевірки відповідні договори або накази керівника.

Згідно з наданою ДФС інформації, в 2016 році в суспільстві працювало 37 осіб за цивільно-правовими договорами і 16 осіб – за трудовими договорами.

Інспекторами Управління було складено акт про перешкоджання контролюючому органу в проведенні перевірки.

Нагадаємо: згідно зі ст. 265 КЗпП, за недопущення до проведення перевірки з питань оформлення трудових відносин юридичні особи несуть відповідальність у вигляді штрафу в 100-кратному розмірі мінімальної заробітної плати – 320 тис. грн. Також складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188 прим 6 КУпАП.

 

Лист ДФС від 10.02.2017 р. № 2649/6 / 99-99-13-02-03-15.

Якщо працівник підприємства перебуває частину календарного місяця у відпустці без збереження заробітної плати та його дохід у вигляді заробітної плати за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, то сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, і ставки ЄСВ.

Якщо працівник перебуває у відпустці без збереження заробітної плати повний календарний місяць, ЄСВ не нараховується, оскільки відсутня база нарахування ЄСВ.

 

ЄСВ обчислюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які, відповідно, нараховується ЄСВ (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464). Ставка внеску становить 22% бази нарахування. 

Якщо база нарахування ЄСВ менше мін. зарплати, то ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ за умови перебування в трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).

Зазначена норма щодо нарахування і сплати ЄСВ не нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати на місяць не поширюється на заробітну плату:

• інваліда, працевлаштованого за основним місцем роботи на підприємстві, де застосовується ставка 8,41 (5,5 або 5,3) відсотка;

• працівників, яким надані відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції (п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки»);

• фізичних осіб з джерел не за основним місцем роботи.

Для зазначених працівників сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.

Якщо у працівника в поточному місяці немає заробітної плати (доходу), єдиний внесок не нараховується, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.

Така відповідь щодо нарахування ЄСВ з мінімальної заробітної плати, в разі якщо штатний працівник за основним місцем роботи працює на відрядній системі оплати праці і отримує заробітну плату за фактично виконані роботи, надали Закарпатські податківці в Листі від 17.02.2017 р. № 406.

 

Заборонено не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом 2-х років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18-ти років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (ст. 11 Закону України «Про оплату праці» від 15.11.1996 р № 504/96-ВР, ст. 80 КЗпП). Однак, чи буде порушенням трудового законодавства з боку роботодавця, якщо працівник відмовляється йти у відпустку за графіком відпусток на підприємстві?

Житомирський окружний адміністративний суд у постанові від 09.11.2016 р. у справі № 806/1561/16 вивчив обставини позову, за яким роботодавець оскаржував постанову управління Держпраці про накладення штрафу.

Зокрема, з дослідженого акту перевірки випливає, що під час перевірки встановлено тільки одне порушення стосовно двох працівників, а саме: порушення вимог ч. 5 ст. 80 КЗпП в частині ненадання працівникам щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль.

Однак в матеріалах справи знаходяться належним чином завірені копії заяв працівників, в яких вони вказують про небажання йти у відпустку повної тривалості і про неможливість виконання графіка відпусток. При цьому наголошується, що в зазначених заявах працівники прописують, що «при необхідності у відпустці звернуся з додатковим заявою».

Суд звертає увагу на те, що зазначений в ст. 11 Закону про відпустки та в ст. 80 КЗпП заборона стосується роботодавця, але жодним чином не зобов’язує працівника використовувати в примусовому порядку надане законами право на відпустку. Отже, відпустка – це право, а не обов’язок кожного, хто працює.

Судом безперечно встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства роботодавець включив в графік щорічних відпусток даних працівників, тим самим надав їм право на відпустку. Використання ж даного права залежить тільки від волі працівника, оскільки відсутній правовий механізм примусового відправлення працівників у відпустку.

Відносно цього Держпраці в листі від 25.01.2017 р № 128 / 4.3 / 4.1-Д17-17 вказує на те, що ненадання працівникові щорічної відпустки є порушенням законодавства про працю.

У такому випадку мова піде про штрафні санкції, визначених абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП як за порушення інших вимог законодавства про працю, за що слід штраф в розмірі однієї мінімальної зарплати. Даною нормою не передбачена відповідальність за кожного працівника.

 

Лист Мінсоцполітики від 28.12.2016 р. № 1820/0 / 101-16 / 284.

Зарплата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до його початку. У зазначений термін повинна виплачуватися зарплата за час всіх видів відпусток, передбачених ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, в т. ч. і за час додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.

Однак в разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування з зарплати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Оскільки навчальна відпустка, на відміну від щорічної, надається протягом навчального, а не робочого року, незалежно від відпрацьованого в році часу, то норми щодо відрахування відпускних за незароблені дні відпустки не застосовуються.

Тому якщо працівник під час оплаченого навчальної відпустки написав заяву про звільнення до його закінчення, немає правових підстав для відрахування коштів за частину невикористаної відпустки.

 

Лист Мінсоцполітики від 04.05.2016 р. № 108/19/71-16.

Норматив працевлаштування інвалідів встановлюється, якщо на підприємстві за звітний період середньооблікова чисельність працівників за рік, яка обчислюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286, становить 8 і більше осіб. Нагадаємо: форму звітності № 10- ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» подають не пізніше 1 березня.

У разі якщо підприємство подавало звіти за попередні роки з середньо облікової чисельністю штатних працівників 8 і більше осіб, у поточному році необхідно повідомити відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зменшення середньо облікового чисельності за звітний період.

У листі Мінсоцполітики наведені приклади визначення середньо облікового чисельності штатних працівників.

Зокрема, середньо облікова чисельність штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, які мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні і святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Слід враховувати, що до створених підприємств не належать підприємства, утворені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів.

Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників в середньому за період на загальних підставах.

Середньо облікова кількість штатних працівників за період з початку року (в т. ч. за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року, і звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто, відповідно, на 2, 3, 4 … 12.

Підприємство, яке працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньо облікова кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення отриманої суми на 12.

 

Лист Мінсоцполітики від 13.02.2017 р. № 317/0/101-17/282.

Сума індексації зарплати включається в виплати, які повинні враховуватися в зарплату при забезпеченні її мінімального розміру.

Пояснюється цей висновок тим, що визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це – доплати за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний і надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових та ювілейних дат.

Всі інші складові заробітної плати, не перераховані в даному списку, повинні враховуватися в мінімальній заробітній платі.

 

Лист Мінсоцполітики від 31.01.2017 р. № 13/0/66-17/163.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. У свою чергу, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів.

Нагадаємо: обов’язок індексувати аліменти, визначені судом у твердій сумі, введена Законом від 17.05.2016 р. № 1358. Зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи – підприємці, які здійснюють стягнення аліментів з боржника, повинні автоматично проводити індексацію таких грошових коштів. Індексація здійснюється за рахунок коштів особи за місцем його роботи, отримання пенсії, стипендії чи інших доходів.

 

Нарахування ЄСВ за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо наступним чином:

• визначається середньоденний розмір допомоги по вагітності та пологах шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які її нараховано;

• визначається сума допомоги по вагітності та пологах, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які її нараховано;

• визначається сума ЄСВ для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги по вагітності та пологах за кожен місяць окремо на ставку ЄСВ. Якщо після розподілу суми допомоги по вагітності та пологах дана сума за повний місяць становить менше мінімального розміру заробітної плати, ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначена сума, і ставки ЄСВ.

У разі якщо листок непрацездатності починається протягом місяця, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час і суми допомоги по тимчасовій непрацездатності) становить менше мінімального розміру, ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначений дохід, і ставки ЄСВ.

У разі якщо листок непрацездатності закінчується протягом місяця, де сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, і ставки ЄСВ .

Відповідний механізм обчислення нагадує ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС в м. Києві.

 

Лист Мінфіну України від 10.02.2017 р. № 31-11120-09-10 / 3709.

Відповідь на звернення ДФСУ щодо відсутності в ДКПП кодів для окремих послуг, що поставляються платниками ПДВ.

Так, в листі Мінфін закликає в 3-денний термін провести аналіз звернень платників ПДВ із зазначених питань, а також приготувати і відправити в Мінекономрозвитку України вичерпний перелік послуг, які відсутні в ДКПП, разом з пропозиціями щодо необхідності внесення невідкладних змін в нормативно-правові акти, а також щодо необхідності надання роз’яснень про порядок визначення кодів послуг згідно ДКПП для платників ПДВ.

Крім цього, Мінфін акцентує увагу на тому, що, при необхідності, варто надати пропозиції щодо внесення змін до форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної в частині визначення порядку заповнення податкових накладних в разі, коли ідентифікатор відсутній в ДКПП.

ІІ. Перспективне законодавство і проекти офіційних роз’яснень

ДФСУ розробила проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних». Причому планується, що ця постанова набере чинності 1 квітня 2017 року.

Так, у згаданому проекті були враховані недавні зміни в Податковому кодексі, щодо:

• призупинення реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування в разі їх відповідності сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення такої реєстрації, передбаченого п. 201.16 ПКУ;

• реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування на суму податку, що дорівнює значенню показника СумПеревищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов’язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов’язання, які були сплачені платником податків, і податкові зобов’язання, які не були сплачені платником податків) і збільшеного на значення показника СумПопРах незалежно від значення показника Накл, визначеного відповідно до п. 200 прим 1.3 ПКУ.

Тобто даний проект передбачає визначення механізму внесення відомостей, що містяться у податковій накладній або розрахунку коригування в ЄРПН, і процесу реєстрації, призупинення або відмови в реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН в відповідно до вимог, визначених у ст. 201 ПКУ.

Отправить запрос

Команда HLB Ukraine всегда рада помочь, присылайте Ваш вопрос

Отправить
x
x

Share to:

Copy link:

Copied to clipboard Copy