Зміни в законодавстві України (№ 2, серпень 2018)

І. Офіційні листи та роз’яснення

Податок на додану вартість

ІПК ДФСУ від 09.08.2018 р. № 3483/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Які наслідки щодо оподаткування ПДВ і податком на прибуток матимуть операції зі списання товарів медичного призначення.

При списанні товарно-матеріальних цінностей (у тому числі товарів (виробів) медичного призначення) у зв’язку з визнанням їх непридатними для використання такі товарно-матеріальні цінності не можуть бути використані в рамках господарської діяльності підприємства.

Оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі товарів (виробів) медичного призначення), то вони починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю такого платника податку.

Як зазначено в зверненні платника до ДФС, товари (вироби) медичного призначення на момент їх придбання платником звільнялися від оподаткування.

З огляду на це, в разі, якщо товарно-матеріальні цінності (в тому числі товари (вироби) медичного призначення) придбані без включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, податкові зобов’язання при їх списання не нараховуються.

При ліквідації основних засобів, що використовуються в господарській діяльності і які підлягають амортизації в податковому обліку, фінрезультат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості таких активів, визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку, і зменшується на суму залишкової вартості цих активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

У разі ліквідації основних засобів, що не використовуються в господарській діяльності, фінрезультат до оподаткування збільшується (відповідно до п. 138.1 ПКУ) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, і зменшується (відповідно до п. 138.2 ПКУ) на суму первісної вартості придбання або виготовлення і витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком.

При цьому на вартість матеріальних активів, які враховуються у складі запасів і не амортизуються, коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.138.1 та п.138.2 ПКУ не провадиться.

 

ІПК ДФСУ від 09.08.2018 р. № 3496/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Фінлізингом вважається господарська операція, що передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.

При цьому укладається відповідний договір, в якому, зокрема, зазначаються умови лізингових платежів. Цим умовам слід приділити особливу увагу, адже, як зазначають податківці в консультації, склад лізингових платежів може мати певні ПДВ-наслідки.

Автори консультації, зокрема, стверджують:

– якщо плата за авансування придбання об’єкта фінансового лізингу згідно з умовами відповідного договору і з урахуванням положень п. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг включається до складу лізингового платежу, то така плата не є об’єктом оподаткування ПДВ;

– якщо ж така плата не є складовою лізингового платежу, то вона розцінюється як оплата вартості послуг з авансуванню придбання об’єкта фінансового лізингу, операція з постачання яких підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

В останньому випадку платник ПДВ – постачальник послуг по авансуванню придбання об’єкта фінлізингу на дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ зобов’язаний скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією на одержувача послуг.

При цьому така податкова накладна є підставою для відображення одержувачем відповідного “вхідного” ПДВ.

 

Якщо філії (неплатники ПДВ) самостійно здійснюють поставку товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то головне підприємство (платник ПДВ) може делегувати таким філіям право складання податкових накладних.

Для цього таке підприємство привласнює кожній філії окремий цифровий номер, про що письмово повідомляє ДФС.

Зі свого боку філія при складанні податкової накладної в графі “Постачальник (продавець)” спочатку вказує найменування головного підприємства і через кому – своє найменування.

При цьому в колонках 4 таблиць 1.1 і 1.2 додатка Д5 декларації з ПДВ при відображенні ПН, складених філіями, вказується номер накладної відповідно до нумерації, за якою така накладна реєструватиметься в ЄРПН.

Роз’яснення ДФСУ з розділу 101.23 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ.

 

Податок на прибуток

ІПК ДФСУ від 10.08.2018 р. № 3510/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Пільга, передбачена п. 15 підрозд. 4 розд. XX ПКУ, може поширюватися на платників акцизного податку з реалізації пального(наприклад, на постачальників пального), які зареєстровані платниками акцизного податку та сплачують акцизний податок (наприклад, при ввезенні газойля на митну територію України).

Нагадаємо!

Відповідно до абз. 1 п. 15 підрозд. 4 розд. XX ПКУ податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету платниками податків за поточний податковий (звітний) період, зменшується на суму сплаченого за такий поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизним накладними на важкі дистиляти (газойль), які класифікуються в товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються в товарних підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД.

У той же час тільки платник акцизного податку, який сплатив податок, має право на зазначені суми сплаченого податку зменшити податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету у відповідному податковому (звітному) періоді.

У разі якщо у платника акцизного податку з реалізації пального не виникає об’єкта оподаткування за операціями з реалізації пального, то і не може бути зменшений податок на прибуток на несплачені до бюджету суми акцизного податку.

Щодо відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств сум сплаченого акцизного податку, який зменшує нараховану суму податку на прибуток, контролери повідомили наступне.

У формі декларації сума податку до зменшення розраховується як підсумок показників, відображених в рядках 16.1 та 16.4.1 чинній редакції додатка ЗП, але в межах нарахованої суми податку за звітний (податковий) період.

При складанні декларації і додатка ЗП потрібно скласти в довільній формі доповнення до декларації з розшифровкою сум сплаченого за поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизним накладними на важкі дистиляти (газойль), які визначені в п. 15 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.

При цьому, якщо платник в звітному періоді не отримав прибутку або сума податку на прибуток менше суми акцизного податку, залишок суми такого податку, не врахований в зменшення податку на прибуток за поточний податковий (звітний) період, зменшує податок на прибуток в наступних податкових (звітних ) періодах.

З огляду на зазначене, необхідно:

– порівняти певну за звітний (податковий) період суму податку на прибуток (суму рядків декларації: стр. 06, стр. 08, стр. 10, стр. 12 і стор. 15) і суму показників рядків 16.1 та 16.4.1 додатка ЗП, а також суму сплаченого акцизного податку за відповідними акцизним накладними;

– за результатами порівняння цих показників визначити загальний підсумок в рядку 16 додатка ЗП з урахуванням сплачених сум акцизу – суму, яка в звітному періоді може бути врахована у зменшення нарахованої суми податку (в межах суми податку на прибуток).

У рядок 16 ЗП декларації переносяться дані рядка 16 додатка ЗП “Зменшення нарахованої суми податку”.

З огляду на, що декларація з податку на прибуток розраховується наростаючим підсумком, при складанні декларацій за наступні звітні (податкові) періоди: півріччя, три квартали, рік показники відповідних рядків декларації та додатків будуть визначатися з урахуванням результатів діяльності за такі звітні періоди.

 

Податок на доходи фізосіб

Помітили помилку в поданій формі № 1ДФ до закінчення терміну подачі? Ще є час виправити! ГУ ДФС в Дніпропетровській області повідомляє, що звітний новий податковий розрахунок за ф. № 1ДФ заповнюється в тому ж порядку, що і уточнюючий. Він повинен містити інформацію тільки по рядках і реквізитах, які уточнюються.

Коригування показників розділу I проводиться наступним чином:

– Для виключення помилкового рядка слід повторити всі графи зазначеного рядка, а в графі 9 вказати “1” – на вилучення рядка;

– Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі графи, а в графі 9 вказати “0” – на введення рядка.

Для заміни одного помилкового рядка на інший слід виключити помилкову інформацію і ввести правильну, тобто повністю заповнити два рядки, перший з яких вилучає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну. В даному випадку в першому рядку в графі 9 указується “1” – рядок на вилучення, а в другому – “0” – рядок на введення.

Показники підрозділу “Військовий збір” розділу II коригуються так:

для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації в рядку “Військовий збір – виключення ****” повторюються всі графи помилкового рядка, а в рядку “Військовий збір” відображається правильна інформація.

 

Умови повернення надміру сплачених сум ПДФО.

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, що розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Надміру сплачені грошові зобов’язання відповідно до пп. 14.1.115 ПКУ – це суми коштів, зараховані на певну дату до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на зазначену дату.

Отже, податковий агент має право повернути або врахувати в сплату майбутніх платежів тільки ту суму надміру сплаченого ПДФО, перерахованого в бюджет понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.

Встановлення факту наявності у податкового агента надміру сплачених сум по ПДФО можливо виключно при проведенні документальної перевірки зазначеного платника податку.

Роз’яснення ДФС в Дніпропетровській області на своєму сайті.

 

Зовнішньоекономічна діяльність

Якщо ви випадково пропустили терміни розрахунків у сфері ЗЕД, але не маєте валютних цінностей за кордоном, ГФС оприлюднила для вас роз’яснення з розділу 114.04 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ.

Податківці нагадали: виходячи з форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі – Декларація), суб’єкт підприємницької діяльності подає Декларацію, якщо у нього є валютні кошти або майно, що належать йому і що знаходяться за межами Україна, в тому числі з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У той же час, якщо в зв’язку з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності Декларація подавалась за станом на 1 січня (1 квітня/1 Липня/1 жовтня), але протягом кварталу (півріччя/9 місяців) кошти (товар) надійшли і станом на наступні звітні дати за межами України відсутні будь-які валютні цінності та майно, до кінця року Декларацію подавати не потрібно.

Отже, якщо були порушені законодавчо встановлені терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, але протягом кварталу кошти (товар) вже надійшли (операція закрита) і за станом на звітну дату за межами України відсутні будь-які валютні цінності та майно, Декларацію подавати не потрібно .

Нагадаємо, що з 7 лютого 2019 Декрет про систему валютного регулювання і валютного контролю втрачає чинність, а його нішу займає новий Закон про валюту.

При обчисленні суми боргу в іноземній валюті державний виконавець, виявивши у боржника кошти у відповідній валюті, стягує їх на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів в гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про покупку відповідної валюти і перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Це передбачається ст. 53 Закону України “Про виконавче провадження”, що діє на момент виникнення спірних правовідносин. Йдеться про судову суперечку, розглянутому в постанові Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц.

Суд встановлює, чи визначено зобов’язання в іноземній валюті або в гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. При встановленні зобов’язання в іноземній валюті суд не має права змінювати його грошовий еквівалент, а в резолютивній частині рішення повинен вказати розмір і вид іноземної валюти, яка підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, яка підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов’язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі прийняття судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми в національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Роз’яснення з розділу 114.04 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ.

 

Праця і заробітна плата

Про порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

На практиці найчастіше зустрічається звільнення на підставі ст. 38 КЗпП, якою передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, з ініціативи працівника, тобто за власним бажанням.

Звільнення за власним бажанням може бути двох основних видів: звільнення з поважних причин і звільнення без поважних причин.

Перелік (невичерпне) поважних причин для звільнення за власним бажанням у законодавстві також міститься в ст. 38 КЗпП.

Далеко не всі причини можна підтвердити документально – наприклад, переїзд на нове місце проживання і т. п.

Іноді роботодавці відмовляють працівникам у прискореному звільненні саме через відсутність документів, що підтверджують поважні причини. Вирішити дану проблему, з огляду на недосконалість правового регулювання, безпосередньо спираючись на норми законодавства, неможливо. Працівникам нерідко буває простіше написати заяву про звільнення без поважних причин, ніж доводити роботодавцю важливість деяких очевидних причин.

Коли мова йде про звільнення у зв’язку з доглядом за дитиною, на думку представників Управління Держпраці, досить надати документ, що підтверджує наявність дитини відповідного віку або статусу (інвалідність). При цьому право на звільнення за згаданою причиною має мати або батько дитини. А в разі якщо мова йде про дитину з інвалідністю, то до цієї категорії відносяться діти до 18-річного віку.

У заяві про звільнення потрібно вказати конкретні факти порушення умов договору або трудового законодавства, що викликали таке рішення.

Заява має містити вимогу провести остаточний розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП, в тому числі здійснити виплату вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку згідно зі ст. 44 КЗпП (або вказати розмір, передбачений колективним договором).

Заяву потрібно зареєструвати в канцелярії, а на копії заяви позначити вхідний реєстраційний номер. У разі відмови в реєстрації заяви пропонується відправити його цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

 

Як працевлаштуватися іноземцям та особам без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України (за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України).

Слід зазначити, що документом, який підтверджує право іноземця або особи без громадянства на постійне проживання в Україні, є вид на проживання.

Трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якому було здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Тобто, на іноземних громадян поширюються всі права і обов’язки, передбачені законодавством про працю України, якщо міжнародними договорами не передбачено інше.

Повідомлення Управління Держпраці в Рівненській області.

 

Мін’юст затвердив Зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, згідно з якими звітувати про утримання сум аліментів з доходів працівника доведеться щомісяця.

Так, по кожній постанові про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами – підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця і по закінченні терміну відповідних виплат або при звільненні працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати.

Також збільшено термін стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час з трьох до десяти років. При цьому, якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком боржника, стягнення аліментів має провадитися за весь період незалежно від установленого десятирічного терміну і досягнення повноліття особою, на утримання якого призначені аліменти.

Наказ Мін’юсту від 02.08.2018 р № 2522/5 набирає чинності 28 серпня 2018 р. разом з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання” від 03.07.2018 м № 2475-VIII.

 

Норма тривалості робочого часу.

Законодавством не передбачено єдиної норми тривалості робочого часу на місяць або рік. Дана норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на відповідний рік приймається в колективному договорі самостійно при дотриманні, зокрема, вимог ст. ст. 50 – 53, 67 і 73 КЗпП України.

Саме на це звертало увагу Мінсоцполітики в Листі від 19.10.2017 р № 224/0 / 103-17 / 214, коли вперше повідомило, що видавати такий лист з нормою робочого часу на 2018 рік не планує. Так і вийшло: офіційного листа Міністерства з розрахунком норм тривалості робочого часу на 2018 рік не було.

Не будемо забувати, що листи Мінсоцполітики, публікуються в ЗМІ щодо норми робочого часу, не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативним актом. Вони служать рекомендаціями або, з огляду на те, що в них визначені всі нормотворчі фактори, методичним посібником при розрахунку норми тривалості робочого часу на рік безпосередньо на підприємстві, установі, організації.

Однак в цьому році Мінсоцполітики, схоже, вирішило допомогти роботодавцям.

На сайті газети “Урядовий кур’єр” розміщено додаток до Листа Мінсоцполітики від 08.08.2018 р № 78/0 / 206-18, в якому наведено приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019 рік, обчисленої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.

При зазначених умовах, в залежності від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2019 рік становитиме:

– при 40-годинному робочому тижні – 1 993 години;

– при 39-годинному робочому тижні – 1950 годин;

– при 38,5-годинному робочому тижні – 1925 годин;

– при 36-годинному робочому тижні – 1800 годин;

– при 33-годинному робочому тижні – 1650 годин;

– при 30-годинному робочому тижні – 1500 годин;

– при 25-годинному робочому тижні – 1250 годин;

– при 24-годинному робочому тижні – 1200 годин;

– при 20-годинному робочому тижні – 1000 годин;

– при 18-годинному робочому тижні – 900 годин.

Згідно з ч. 3 ст. 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю в 2019 році вихідний день у неділю 28 квітня має бути перенесений на понеділок 29 квітня, вихідний день у неділю 16 червня – на понеділок 17 червня, вихідний день у суботу 24 серпня – на понеділок, 26 серпня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями КМУ рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю. А так як зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа.

 

Пенсійне та соціальне забезпечення

ІПК ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2018 р. № 3457/03-20-13-08-07/ІПК.

Сума нарахованої грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки є базою для нарахування ЄСВ при виплаті роботодавцем таких сум в день звільнення працівника.

Пояснюється це тим, що базою нарахування ЄСВ роботодавцями є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

При цьому суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є складовою фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

 

З внесенням змін до законодавства про пенсійне забезпечення велике значення придбав страховий стаж. Саме наявність необхідних років страхового стажу визначає право людини на пенсійне забезпечення.

Адже з 1 січня 2018 року для виходу на пенсію у віці 60 років необхідно мати 25 років страхового стажу.

Щорічно кількість років страхового стажу, необхідних для призначення пенсії за віком у 60 років, буде збільшуватися на один рік, і з 1 січня 2028 року становитиме не менше 35 років.

Страховий стаж – це період, за який сплачувалися внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі не меншому за мінімальний.

Для зарахування фізичним особам – підприємцям повного місяця до страхового стажу необхідно сплатити ЄСВ в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (на сьогодні – 819,06 грн.), а також не забути подати річну звітність про нарахування ЄСВ.

При цьому обов’язок по сплаті єдиного соціального внеску не залежить від факту отримання або неотримання доходу від підприємницької діяльності.

Фахівці ГУ Пенсійного фонду України в Львівській області підкреслили: період, за який є заборгованість по єдиному соціальному внеску, не буде зарахований до страхового стажу до повного погашення боргу.

 

Земля

Мін’юст представив відеоролик на тему “Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним” із серії інформаційно-навчальних роликів “Знай своє право на землю”.

У відео повідомляється, що основні принципи оформлення прав на земельні ділянки в Україні визначені в Земельному кодексі України, де вказується, зокрема, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України.

Переглянувши відеоролик, можна буде знайти відповіді на питання, пов’язані з особливостями припинення договору оренди земельної ділянки:

– з якого моменту договір оренди слід вважати недійсним;

– може бути визнаний недійсним договір, який розірвано;

– хто може звертатися до суду з відповідними позовами і т. д.

Договір оренди землі визнається недійсним у разі порушення даним договором норм законодавства, обмеженої дієздатності або недієздатності боку, порушення форми договору або порядку волевиявлення сторони, відсутність реальних наслідків договору.

Крім того, у відеоролику відзначається, що відповідно до ст. 31 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.98 р № 161-XIV визначаються правові підстави припинення договору оренди землі, в числі яких: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; суміщення в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи – орендаря і т. п.

Нагадуємо, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або таким договором.

 

Контроль і відповідальність

Постанова Верховного Суду в від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (в тому числі наказів про призначення перевірки), дій чи бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені тільки в тому випадку, якщо до моменту винесення судового рішення не стався допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Суть спору полягає в тому, що ОДПІ згідно з планом-графіком видала наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства, за результатами якої склала акт, що став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення підприємству суми грошового зобов’язання з ПДВ за основним платежем і по штрафним санкціям.

Позивач, звернувшись до суду з вимогами визнати незаконним і скасувати наказ ОДПІ, обґрунтував це тим, що на нього поширювався мораторій на проведення перевірок відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII (далі – Закон № 71- VIII).

Колегія суддів зазначила, що платник податку, який вважає порушеним порядок і підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, повинен захищати свої права шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки стався, в подальшому предметом розгляду в суді повинна бути тільки суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який полягає в тому, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки. За вказаних обставин скасування акта не може привести до відновлення порушених прав підприємства, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим позивач не позбавлений права оскаржити зазначене податкове повідомлення-рішення з підстав його невідповідності закону або компетенції контролюючого органу, в тому числі з підстав застосування до позивача гарантованого державою мораторію на проведення перевірки, передбаченого Прикінцевими положеннями Закону № 71-VIII.

 

Постанова ВС/КХС в від 23.05.2018 у справі № 908/660/17.

Прийняття загальними зборами ТОВ рішення про виплату учаснику дивідендів надає останньому “законне сподівання”, що йому такі дивіденди будуть виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном.

Право на отримання частини прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

У той же час виплата учаснику вартості частини майна ТОВ, пропорційної його частці у статутному капіталі, в зв’язку з його виходом із товариства не є підставою для відмови у виплаті дивідендів, про виділення яких було прийнято рішення загальних зборів на час його участі в товаристві.

Отправить запрос

Команда HLB Ukraine всегда рада помочь, присылайте Ваш вопрос

Отправить
x
x

Share to:

Copy link:

Copied to clipboard Copy