Зміни в законодавстві України (№ 2, листопад 2017)

І. Офіційні листи та пояснення

Податок на додану вартість

• ІПК ДФСУ від 10.11.2017 р. № 2584/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

ДФСУ розглянула окремі моменти оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції (її компонентів) і звернула увагу на наступні моменти:

1) якщо внаслідок поставки послуг, пов’язаних з програмною продукцією, відбуваються які-небудь зміни в такій програмній продукції (в т.ч. оновлення, удосконалення, модернізація і виправлення помилок), то вони розглядаються як операції з поставки окремих компонентів (елементів) програмної продукції і звільняються від оподаткуваня ПДВ відповідно до п. 26 прим. 1 підрозділу 2 р. XX ПКУ.

У свою чергу, такий режим звільнення поширюється не на осіб, а на операції. На всіх етапах в ряді поставок програмної продукції операції за цією поставкою звільняються від оподаткування ПДВ;

2) якщо технічна підтримка (встановлення, налаштування, тестування, виявлення і усунення недоліків) програмної продукції (комп’ютерних програм), яка здійснюється її виробником, є складовою частиною поставки програмної продукції, то операції з постачання даної продукції звільняються від оподаткування ПДВ.

У разі якщо послуги з технічної підтримки (встановлення, налаштування, тестування, виявлення і усунення недоліків) програмної продукції (комп’ютерних програм) не входять до складу вартості програмної продукції і поставляються не її виробниками, то вони оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою;

3) операції з поставки окремих компонентів програмної продукції, на підставі або за допомогою яких створюється певна програмна продукція або які можуть діяти як самостійні комп’ютерні програми, звільняються від оподаткування ПДВ;

4) операції з поставки послуг (виконання робіт) з розробки програмної продукції або її компонентів, якщо виконавці послуг (робіт) не купують права власності на дану програмну продукцію в процесі її створення, а по завершенні виконання таких послуг (робіт) право власності на готову програмну продукцію (її компоненти) прийме замовник, оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

• Лист ДФСУ від 30.12.2016 р. № 28694/5/99-99-15-03-02-14.

По факту поставки послуги з оренди майна постачальник послуг зобов’язаний скласти акт приймання-передачі послуг з оренди майна і направити його на підпис одержувачу послуг.

У разі відмови одержувача послуг від підписання акта постачальнику необхідно скласти акт про відмову від підпису і відобразити податкові зобов’язання по операції з поставки послуг з оренди майна у податковій звітності з ПДВ за звітний період, в якому фактично надані дані послуги.

Якщо ж орендодавець не відобразив податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з надання таких послуг оренди в період надання послуг у зв’язку з відмовою орендаря від підписання акта приймання-передачі послуг з оренди майна і суд виніс рішення про стягнення заборгованості з орендаря, то платнику ПДВ – орендодавцю необхідно подати уточнюючий розрахунок до декларації того звітного періоду, в якому фактично надано послуга з оренди, і відобразити податкові зобов’язання по операції з поставки послуг з оренди майна.

• ІПК ДФСУ від 10.11.2017 р. № 2589/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Якщо продавцем – платником ПДВ на дату отримання попередньої (авансової) оплати за договором були визначені податкові зобов’язання з ПДВ та в подальшому за домовленістю сторін попередня (авансова) оплата повертається на поточний рахунок покупця, то продавець – платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої (авансової) оплати, і зменшити нараховану суму податкових зобов’язань з ПДВ.

З цього приводу питань не виникає. Адже такий висновок повністю відповідає нормам п. 192.1 ПКУ. Втім, якщо з дати складання податкової накладної, до якої складається розрахунок коригування, минуло 1095 днів, ситуація ускладнюється. Адже питання щодо можливості реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до таких податкових накладних поки що залишається невирішеним. Вже неодноразово ДФСУ повідомляла, що стосовно цього було направлено відповідне звернення до Мінфіну.

Тобто поки що продавець (платник ПДВ), який повертає покупцеві аванс трирічної давності, не може скласти розрахунок коригування до відповідної податкової накладної та при цьому зменшити свої ПДВ-зобов’язання.

· ІПК ДФСУ від 10.11.2017 р. № 2585/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Кредитор (платник ПДВ – лізингодавець) на дату фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) в користування боржника (платника ПДВ – лізингоодержувачу) зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

При цьому, з огляду на те що після переведення боргу первинним боржником (лізингоодержувачем) на нового боржника (платника ПДВ – лізингоодержувача) оплата кредитору (лізингодавцю) за об’єкт фінансового лізингу буде здійснюватися новим боржником, а не первинним боржником, законодавчі підстави для складання кредитором (лізингодавцем) розрахунку коригування до податкової накладної, складеної за операцією з передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування, відсутні. Адже не виникає ні одна з обставин, зазначених у п. 192.1 ПКУ.

• ІПК ДФСУ від 06.11.2017 р. № 2524/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Операції з ліквідації основних засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів, які є об’єктом оподаткування ПДВ. Тому оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. При цьому база оподаткування ПДВ за цими операціями визначається відповідно до п. 189.9 ПКУ, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Разом з тим знищення, розбирання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів іншим способом, дією обставин непереборної сили (в т.ч. в зв’язку з пожежею), внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, з метою оподаткування ПДВ не буде вважатися поставкою товарів. Звичайно, за умови, якщо платник ПДВ подасть до контролюючого органу відповідний підтверджуючий документ про виникнення таких обставин, наданий йому компетентним органом. Цими документами можуть бути, але не виключно:

• акт, що засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003 року № 2030, який підписується комісією, до складу якої входить не менше трьох осіб, в т.ч. представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;

• сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору);

• дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби в разі їх повного знищення відповідно до порядку, визначеного ст. 349 Цивільного кодексу України;

• заява про кримінальне правопорушення, зареєстрована в єдиному реєстрі досудових розслідувань, в разі викрадення основних засобів.

• ІПК ДФСУ від 06.11.2017 р. № 2519/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Податкова накладна складається окремо на кожну повну або часткову поставку товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Тому складання двох або більше податкових накладних при отриманні попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або в разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПКУ і не дає можливості ідентифікувати операції.

При складанні таких податкових накладних постачальником покупець не має підстав для віднесення зазначених у них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки дані податкові накладні не відповідають первинним документам.

• ІПК ДФСУ від 08.11.2017 р. № 2558/6/99-95-42-03-15/ІПК.

Якщо платник ПДВ придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, за якими застосовується касовий метод податкового обліку, то суми ПДВ включаються до податкового кредиту на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної за умови їх оплати.

При цьому якщо оплата за товари/послуги на підставі однієї податкової накладної здійснюється в різних звітних податкових періодах, то суми ПДВ відносяться до податкового кредиту тих звітних періодів, в яких відбувається списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або підлягають поставці) йому товарів/послуг.

Разом з тим згідно з п. 198.6 ПКУ платник ПДВ має право віднести дану суму ПДВ до податкового кредиту в кожному наступному звітному періоді, але не пізніше ніж через 365 к.дн. з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування, в т.ч. для платників податків, які застосовують касовий метод. У разі призупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН згідно п. 201.16 ПКУ протягом зазначеного терміну переривається на період призупинення їх реєстрації і поновлюється з дня припинення процедури призупинення їх реєстрації відповідно до пп. 201.16.4 ПКУ.

• ІПК ДФСУ від 26.10.2017 р. № 2391/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Реквізит податкової накладної «Номенклатура товарів / послуг продавця», який віднесений до складу обов’язкових, повинен відповідати формулюванню в первинних документах і не повинен містити інші дані.

Наприклад, підприємство згідно з договором виконує комплекс робіт з виготовлення, постачання та встановлення комплектів меблів, устаткування та інвентарю для замовника.

Невід’ємною частиною договору є специфікація (додаток 1 до зазначеного договору). У специфікації визначаються назва, кількість, ціна поставки меблів, обладнання, інвентарю та вказується вартість послуг з їх транспортування, тобто товари, що поставляються і надані послуги, виражені кількісно, мають одиницю вимірювання, їх можна порахувати.

Отже, при поставці меблів і проведенні робіт щодо їх встановлення, в податковій накладній повинні відображатися показники щодо обсягів поставки меблів і послуги щодо її установки. При цьому в графі 2 податкової накладної необхідно вказати номенклатуру товарів і послуг щодо проведених робіт згідно специфікації до договору згідно з первинними документами, якими супроводжується ця операція, а в графах 3.1 та 3.3 податкової накладної вказати коди товарів згідно з УКТ ЗЕД та коди послуг згідно з ДКПП.

• ІПК ДФСУ від 10.11.2017 р. № 2580/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Операції з постачання товарів/послуг в рамках проекту міжнародної технічної допомоги (далі – МТД) і в межах затвердженого плану закупівлі товарів, робіт і послуг, що поставляються виконавцям проектів МТД та оплачуваних за рахунок МТД, звільняються від оподаткування ПДВ (п. 197.11 ПКУ).

Отже, постачальник – платник ПДВ при постачанні цих товарів/послуг виконавцю проекту МТД складає в установленому порядку податкову накладну за відвантаженням товарів/послуг з позначкою «без ПДВ», яка підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Таким чином, одержувач товарів/послуг, оплата за які здійснюється за рахунок коштів МТД, отримує такі товари / послуги без ПДВ.

Податок на прибуток

• ІПК ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 р. № 2559/ІПК/15-32-12-01-14.

На сьогоднішній день об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригуваннябухгалтерського фінрезультату до оподаткування на різниці, що виникають відповідно до положень ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). Підприємства, у яких річний бухгалтерський дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за останній річний звітний період не перевищує 20 млн.грн, мають право визначати податок на прибуток і без коригувань з р. ІІІ ПКУ (крім збитку попередніх періодів).

У свою чергу, високоприбуткові підприємства (орендарі) після закінчення договору оперативної оренди на підставі положень абз. 4 п. 138.1 та абз. 3 п. 138.2 ПКУ повинні:

• збільшити фінрезультат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/ поліпшення орендованих основних засобів, визначеної відповідно до національних П(С)БО;

• зменшити фінрезультат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/ поліпшення орендованих основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

ПДВ: Якщо орендарем – платником ПДВ понесені витрати на поліпшення об’єкта оренди і дані витрати не компенсовані орендодавцем, то при поверненні об’єкта оренди таке поліпшення вважається безоплатно наданою послугою, яка підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни придбання товарів/послуг, використаних для цього поліпшення.

Якщо ж між орендодавцем і орендарем укладено окремі договори про надання орендодавцем орендарю компенсації витрат орендаря на поліпшення об’єкта оренди, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за даними договорами, є окремою операцією з надання послуги з поліпшення основних фондів. Тому така операція розглядається як окремий об’єкт оподаткування і підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни, зазначеної у відповідних договорах.

• ІПК ДФСУ від 06.11.2017 р. № 2518/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Якщо постійне представництво шляхом прямого підрахунку не може визначити суму прибутку, отриманого з джерелом його походження з України, зокрема, через понесення нерезидентами витрат, пов’язаних з діяльністю представництв як в Україні, так і за її межами (об’єкти інтелектуальної власності, які створені і обслуговуються за межами України), то таке представництво має право визначати оподатковуваний прибуток як різницю між доходом і витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

У свою чергу, представництво подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, Розрахунок податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, затверджений наказом Мінфіну від 13.06.2016 р. № 544. Одночасно з розрахунком постійне представництво подає відповідну фінансову звітність, передбачену п. 46.2 ПКУ.

При виплаті постійним представництвом нерезидента доходу (прибутку) на користь такого нерезидента податок, визначений відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ, не справляється у разі, якщо цей дохід (прибуток), який виплачує представництво нерезиденту, оподатковувався податком на прибуток при визначенні доходу (прибутку) з джерелом походження з України від провадження нерезидентом господарської діяльності через своє постійне представництво в Україні згідно з пп . 141.4.7 ПКУ (в т.ч. при визначенні оподатковуваного прибутку шляхом застосування коефіцієнта 0,7).

Податок на доходи фізичних осіб

• ДФСУ в ІПК від 09.11.2017 р. № 2565/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума відшкодованих роботодавцем витрат, понесених платником податку – фізичною особою під час відрядження за кордон (користування послугами таксі або орендованим транспортом), за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ПКУ, тобто надання необхідних первинних підтверджуючих документів.

Дана ІПК стала реакцією на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 р. по справі № 820/1750/17. До того ж визначенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 р. по цій же справі колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції.

Справа полягала в тому, що підприємство просило суд визнати протиправним та скасувати ІПК Офісу великих платників податків ДФСУ від 31.03.2017 р. № 18470/10/28-10-01-03-11.

Позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу, викладені в цій ІПК, суперечать вимогам пп. 170.9.1 ПКУ. Адже ПКУ не містить обмежень щодо виду транспорту, витрати на оплату якого відрядженим працівникам можуть бути віднесені до складу витрат платника податку, і при цьому маршрути-квитанції та рахунки-фактури (інвойси) є підтверджуючими документами, що засвідчують вартість витрат працівника на послуги таксі, з урахуванням наявності в зазначених документах всіх необхідних ідентифікуючих реквізитів в розумінні вимог чинного законодавства.

Як встановлено судом, матеріали справи свідчать, що позивачем, в обгрунтування витрат на проїзд відрядженим працівником підприємства, надана в суд копія маршрут-квитанції компанії Uber (мобільний додаток, що використовується для замовлення послуг таксі працівниками підприємства, які перебувають у відрядженні за кордоном), копія рахунку-фактури (інвойсу) з нотаріально засвідченою копією.

Зі змісту вищевказаного рахунку-фактури слідує, що цей рахунок, виданий компанією Uber на транспортне обслуговування, містить всі необхідні відомості для ідентифікації наданих/отриманих послуг, а саме: дату надання послуг таксі; час в дорозі; пункт відправлення і пункт прибуття, загальну відстань між ними; графічне зображення маршруту пересування на таксі; особу, яка отримала послуги таксі; особу водія; загальну вартість послуг таксі; платіжну картку, з якої було списано кошти на оплату послуг таксі.

Крім того, з офіційного сайту компанії в особистому кабінеті користувач послуг таксі отримує рахунок-фактуру (інвойс) на оплату послуг, в якому вказується наступна інформація: дата складання і номер рахунку-фактури (інвойсу); особа, яка отримала послуги таксі; назва та місцезнаходження юридичної особи, від імені якого складено документ; опис послуги таксі; загальна вартість послуг таксі, в т.ч. розмір податків.

Отже, суд вважає, що долучена позивачем до матеріалів справи первинна документація оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а маршрут-квитанція і рахунок-фактура (інвойс) є документами, що підтверджують вартість витрат працівника на послуги таксі, що, в свою чергу, вказує на правомірність включення зазначених послуг до складу витрат підприємства і використовується виключно в господарській діяльності.

Суд вкотре відхиляє посилання ДФСУ на норми Інструкції № 59, що є обов’язковою тільки для бюджетних установ. При цьому процитував норми затвердженого на підприємстві Положення про відрядження працівників. Так, цим Положенням передбачено, що відшкодування витрат на орендований транспорт, а також таксі, які були оплачені через Інтернет або за допомогою мобільних додатків, може бути здійснено на підставі роздрукованого електронного підтвердження оплати і виписки з карткового рахунку працівника, засвідченого печаткою уповноваженого банку.

Таким чином, виправдовується використання послуг таксі до місця відрядження і назад відрядженим працівником в разі, коли необхідність користування таким транспортом об’єктивно виправдана.

Акцизний податок

• Оскільки ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (тютюновими виробами) отримує суб’єкт господарювання на кожне окреме місце торгівлі, то використовувати при тимчасовій (виїзний) торгівлі ліцензію з іншого місця торгівлі не допускається.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 493 (далі – Тимчасовий порядок), місце торгівлі вказується на лицьовій стороні ліцензії.

Отримана на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами ліцензія повинна розміщуватися на видному місці торгівлі і бути доступною для огляду (п. 27 Тимчасового порядку).

Фінансова звітність

• Лист Мінфіну від 12.06.2017 р. № 35210-07-10/15486.

У разі якщо підприємство за результатами діяльності за рік втратило ознаки суб’єкта малого підприємництва, якому дозволено складати Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, і відповідає ознакам суб’єкта малого підприємництва, якому дозволено складати Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, то таким підприємством складається або Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, або Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва за звітний період, в якому це сталося, а з наступного періоду – Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва.

Згідно П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», подія після звітної дати – це подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Події після звітної дати відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до п.п. 15- 19 П(С)БО 6.

Бухгалтерський облік

• У зв’язку зі змінами в МСБО 16 «Основні засоби» і 41 «Сільське господарство» Мінфін підготував «пакет» змін в національні бухпостулати.

Згідно МСБО, плодоносні рослини, пов’язані з с/г діяльністю, що дають плоди протягом більше одного періоду, враховуються як основні засоби відповідно до вимог МСБО 16, а продукція, яку дають ці плодоносні рослини, – МСБО 41 «Сільське господарство» як с/г продукція рослинництва.

З огляду на «міжнародні» корективи, Мінфін підготував зміни до:

• Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291;

• П(С)БО 7 «Основні засоби»;

• П(С)БО 30 «Біологічні активи».

Змінами передбачено, що:

1) на рахунку 10 «Основні засоби» також будуть обліковуватися плодоносні рослини, пов’язані з с/г діяльністю (в складі рахунку 108 «Багаторічні насадження»). Відповідно, дані активи вже не будуть враховуватися на рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи»;

2) саме в підгрупі «Багаторічні насадження» (група «основні засоби») обліковуються плодоносні рослини;

3) плодоносні рослини – довгострокові біологічні активи, які використовуються в процесі виробництва с/г продукції і систематично дають с/г продукцію та/або додаткові біологічні активи;

4) на плодоносні рослини, пов’язані з с/г діяльністю, не поширюється П(С)БО 30;

5) сади і виноградники є прикладами плодоносних рослин, пов’язані з с/г діяльністю, на які не поширюється П (С) БО 30.

Банківська діяльність

• Постанова Правління НБУ від 14.11.2017 р. № 112 (діє з 15.11.2017).

Правління НБУ внесло зміни до своєї постанови від 13.12.2016 р. № 410, пом’якшивши деякі тимчасові заходи щодо діяльності банків і фінансових установ.

Зокрема, як зазначається в інформаційному повідомленні, розміщеному на офіційному сайті НБУ:

• резиденти-позичальники, які перебувають в процесі ліквідації, зможуть здійснювати дострокове погашення зовнішніх запозичень від нерезидента-кредитора (за кредитним договором/договором позики згідно з порядком (черговості) задоволення вимог кредиторів, визначеному законодавством України);

• українські компанії зможуть сплачувати іноземним інвесторам дивіденди, нараховані не тільки за 2014-2016 рр., як було досі, а за період до 2013 року включно. Щомісячний ліміт на дані операції складе не більше 2 млн.дол. США на одну юридичну особу (емітента, депозитарну установу або іноземного інвестора). При цьому репатріація дивідендів, нарахованих за 2014-2016 рр., буде відбуватися, як і раніше, в рамках щомісячного ліміту на рівні 5 млн.дол. США на одну юридичну особу.

Єдиний податок

• ІПК ДФСУ від 09.11.2017 р. № 2564/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.

Податківці відзначили, що земельна ділянка, яка є внеском у спільну діяльність, виступає об’єктом спільної сумісної власності, а не наданою платнику єдиного податку 4-ї групи для одноосібного користування. Відповідно, вона не може бути включена в об’єкт оподаткування для платника єдиного податку 4-ї групи.

Доходи, які формуються в результаті здійснення господарської діяльності за договором про спільну діяльність, є об’єктом права спільної власності. Його учасники мають одноосібне право тільки на частину оподатковуваного прибутку від здійснення спільної діяльності. При цьому законодавство не передбачає право будь-якого з учасників визнавати отриманий від спільної діяльності дохід одноосібним.

Також, з огляду на те, що платниками земельного податку є власники земельної ділянки, обов’язок зі сплати земельного податку покладається на такого власника. У свою чергу, витрати на сплату земельного податку вважаються загальними витратами і відшкодовуються згідно з договором про спільну діяльність.

Готівкові розрахунки

• ІПК ДФСУ від 09.11.2017 р. № 2569/6/99-99-14-05-01-15/ІПК.

Якщо суб’єкт господарювання при проведенні готівкових розрахунків використовує реєстратори розрахункових операцій, які відповідно до вимог Закону № 265 передають в фіскальні органи по дротових або бездротових каналах зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, то дублювати зазначену інформацію реєстраторів розрахункових операцій поданням звіту за формою № ЗВР-1 такому суб’єкту не потрібно.

Суб’єкти господарювання, які використовують такі реєстратори розрахункових операцій, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, повинні подавати до органів державної фіскальної служби по дротових або бездротових каналах зв’язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься у фіскальній пам’яті зазначених реєстраторів розрахункових операцій.

• Питання щодо реєстрації нових книг обліку розрахункових операцій на період вилучення правоохоронними органами касових документів повинно прийматися контролюючим органом за основним місцем обліку платника податків індивідуально щодо кожного суб’єкта господарювання, з огляду на обставини справи.

З таким роз’ясненням можна ознайомитися в розділі 109.15 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ.

Контроль і відповідальність

• Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у 2-х примірниках, який підписується посадовими особами органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом 3-х робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст . 42 ПКУ (п. 86.2 ПКУ).

Згідно п. 50.1 ПКУ, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (в т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (в т.ч. за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно п. 50.2 ПКУ, платник податків в ході проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, платник податків має право подати уточнюючу декларацію (розрахунок) при проведенні контролюючим органом камеральної перевірки.

З таким роз’ясненням можна ознайомитися в розділі 135.02 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ.

Праця і заробітна плата

• Уряд прийняв постанову «Про затвердження форм заяв для отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянствапродовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, внесення змін у дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства».

Зазначена постанова, розроблена Мінсоцполітики, буде забезпечувати спрощення механізму оформлення роботодавцями відповідних документів для вирішення питань залучення праці іноземних фахівців в Україні, а також забезпечить реалізацію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій» від 23.05. 2017 р. № 2058-VII.

За повідомленням сайту Мінсоцполітики.

• ІПК ДФСУ від 04.11.2017 р. № 2516/Д/99-99-08-02-01-14/ІПК.

Власники підприємств (установ, організацій і т.п.) подають до контролюючих органів повідомлення про надходження працівника на роботу, в якому, зокрема, зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта працівника. Це передбачає постанова КМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної службі та її територіальним органам про прийом працівника на роботу» від 17.06.2015 р № 413 (далі – Постанова № 413).

У зв’язку з введенням Державною міграційною службою України з січня 2016 року паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм (у формі картки) при заповненні платником повідомлення про прийом на роботу для фізособи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті, в реквізиті «Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта працівника» може бути вказана інформація про номер паспорта громадянина, який складається з 9 цифр.

При цьому облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

• Постанова ВСУ від 01.11.2017 у справі № 6-1568цс17.

Норма ст. 32 КЗпП передбачає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП, і в інших випадках, передбачених законом.

Однак не вважається переведення на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором (ч. 2 ст. 32 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права виходити за межі трудового договору, і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в рамках цих умов переміщення можливо, поза ним – протиправно.

Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, залишаються незмінними всі істотні умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Відповідну правову позицію сформував ВСУ в постанові від 01.11.2017 у справі № 6-1568цс17.

• Перевіряючи роботодавців, інспектори праці почали звертати увагу як на значні порушення законодавства про працю, так і на менш вагомі. Це говорить про те, що, чим далі, тим ретельніше перевірятимуть дотримання роботодавцями вимог щодо кадрового діловодства і розрахунків з працівниками.

Як доказ цьому – постанова ВАСУ від 31.10.2017 у справі № К/800/10207/17.

Колегія суддів ВАСУ погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Управлінням Держпраці правомірно прийнято постанову про застосування до підприємства штрафних санкцій, оскільки за результатами перевірки встановлено ряд порушень законодавства з питань праці, що мали місце з боку підприємства.

За результатами перевірки були встановлені наступні порушення законодавства з питань праці:

1. Усі записи в трудових книжках працівників про прийом на роботу, переведення систематично вносяться в розділі трудової книжки «Відомості про роботу» російською мовою. А це є порушенням вимог п. 2.1 Інструкції № 58.

2. В порушення вимог п. 2.14 Інструкції № 58, за результатами атестації робочих місць всім працівникам, які мають право на пільгову пенсію за Списками № 1 і № 2, не були внесені відповідні записи до трудових книжок.

3. У багатьох випадках накази про звільнення працівників видаються пізніше дня звільнення. Це порушення є тривалим, що тягне за собою порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП.

4. На підприємстві систематично при веденні кадрових справ застосовуються особисті картки для всіх працівників застарілого зразка, що не відповідають типовій формі, затвердженій спільним наказом Держкомстату, Міноборони від 25.12.2009 р. № 495/656. А це є порушенням вимог п. 2.5 Інструкції № 58.

5. В порушення вимог ч. 2 ст. 47 КЗпП, при звільненні особи з 09.08.2016 копія наказу йому була вручена 10.08.2016.

6. У деяких наказах про надання відпустки відсутня дата складання наказу, що не є недотриманням встановленої типової форми П-3, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489.

7. Посилання на вид відпустки – «робоча» – в наказі про надання відпустки є безпідставною і вказує на порушення вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки».

8. Документи первинного обліку, які ведуться в структурних підрозділах підприємства, не завжди відповідають типовим формам, затвердженим і введеним в дію з 01.01.2009 наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489.

9. Мають місце випадки, коли тривалість відпустки без збереження зарплати за сімейними обставинами становить понад 15 к.дн. в рік, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 84 КЗпП і ст. 26 Закону України «Про відпустки».

10. Фактично оплата праці за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника проводиться в розмірі середнього заробітку такої заміщуваної посади. У наказах по підприємству про тимчасове виконання обов’язків відсутнього працівника без звільнення від основної роботи службовцями не вказано розмір доплати. Вищевикладене є порушенням вимог ст. 105 КЗпП.

11. Мають місце випадки, коли зарплата працівникам за весь період щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки».

12. Має місце проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками не в день звільнення, а пізніше. Зазначене є порушенням вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП.

ІІ. Перспективне законодавство і проекти офіційних роз’яснень

• Проект Закону України про Державний бюджет України на 2018 рік (реєстр. № 7000., в законопроекті передбачені соціальні гарантії на 2018 рік (у грн):

– прожитковий мінімум: з 1 січня – 1762 грн., з 1 липня – 1841 грн., з 1 грудня – 1921 грн.;

– мінімальна заробітна плата протягом року – 3723 грн.

• Для захисту учасників кримінального судочинства від необґрунтованого вилучення документів і комп’ютерної техніки законопроектом № 7275 пропонується в статтях 160, 164, 165 КПК передбачити обов’язок сторони обвинувачення обґрунтовувати необхідність вилучення оригіналів документів або їх копій, а в ст. 168 КПК – заборону вилучення електронних інформаційних систем і обов’язок сторони обвинувачення робити копії необхідної інформації без вилучення техніки, на якій вона зберігається, із залученням спеціаліста.

Виготовлені належним чином копії такої інформації прирівнюються до оригіналу з метою забезпечення їх доказової сили, що також дозволить в значній мірі захистити інтереси суб’єктів господарювання, які страждають від фактичного блокування своєї діяльності внаслідок необґрунтованого вилучення комп’ютерної техніки та серверного обладнання в рамках кримінального провадження.

• Депутати мають намір реформувати аудиторську діяльність.

Пропонується визначити правові основи аудиту фінансової звітності, аудиторської діяльності в Україні та врегулювати відносини, що виникають при її здійсненні.

Також планується привести норми національного законодавства в сфері аудиторської діяльності відповідно до законодавства Європейського Союзу, зокрема з положеннями Директиви 2006/43/EC і Регламенту 537/2014.

Зокрема:

– уточнюється механізм фінансування органу громадського нагляду, Аудиторської палати (перехід на змішану модель фінансування за рахунок фіксованого внеску (3 мінімальні зарплати на фінансування ОГН і 0,3 мінімальної зарплати – АПУ) і змінної складової (не більше 2% від суми винагороди за договором обов’язкового аудиту відповідного суб’єкта);

– визначаються вимоги до суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності, в тому числі обов’язковий аудит державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50% акцій належать державі, політичних партій;

– відстрочено накладення стягнень і зменшені розміри в частині відповідальності аудиторів (з 200 мінімальних заробітних плат до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а також відстрочено штрафи за неоприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським висновком;

– уточнюється механізм страхування професійної відповідальності аудиторів, а саме: замість обов’язкового страхування вводиться страхування цивільно-правової відповідальності, як того вимагає Директива 2006/43/ЄС;

– уточнюється перелік неаудиторскіх послуг (визначені чіткі обмеження щодо одночасного надання послуг з обов’язкового аудиту та неаудиторскіх послуг);

– імплементовані вимоги європейського законодавства в частині атестації аудиторів (уточнено механізм зарахування теоретичних знань наказом Міністерства освіти України, вимоги до атестації встановлено в залежності від рівня професійної підготовки здобувача і т.д.).

Законопроект № 6016-д «Про аудит фінансової звітності і аудиторську діяльність» прийнятий за основу, 16 листопада.

Отправить запрос

Команда HLB Ukraine всегда рада помочь, присылайте Ваш вопрос

Отправить
x
x

Share to:

Copy link:

Copied to clipboard Copy