Зміни в законодавстві України (№ 3, червень 2017)

І. Огляд законодавства та нормативних актів

З 20 червня 2017 року набрав чинності наказ Мінфіну від 13.06.2017 р. № 567, яким затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для призупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, і вичерпний Перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Даний документ був опублікований у виданні «Офіційний вісник України» за 20.06.2017 р. № 48/2017.

Наказом № 567 передбачена перевірка всіх податкових накладних, наданих на реєстрацію в ЄРПН, відповідно до наступними ознаками:

• податкова накладна, яка не підлягає наданню одержувачу (покупцеві);

• обсяг поставки, зазначений платником податків в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН в поточному місяці, з урахуванням наданої на реєстрацію в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. грн. і керівник – посадова особа даного платника податків є особою, яка займає аналогічну посаду менш ніж у 3-х платників податків;

• загальна сума сплачених у 2016 році сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, яким надано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію до ЄРПН, становить понад 5 млн. грн(ознака використовується з 01.04.2017 р. до 01.01.2018 р.);

• одночасно значення показників D і P має наступну величину: D0,05, Р

• податкова накладна/розрахунок коригування відповідає інформації за формою згідно з додатком до Критеріїв при прийнятті рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (крім випадків, коли комісією ДФС виявлена недостовірність даної інформації).

У разі якщо за результатами перевірки ДФС встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одному з перерахованих ознак – дана податкова накладна/розрахунок коригування не підлягає моніторингу. В іншому випадку ДФС буде здійснювати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування за наступними критеріями:

1) обсяг поставки товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка надана на реєстрацію в ЄРПН, в 1,5 рази більшевеличини, яка дорівнює залишку різниці обсягу поставок даного товару/послуг, зазначеного в податкових накладних/розрахунків коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 р. в ЄРПН, і обсягів купівлі на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, вказаного з 01.01.2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН, і митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, понад 75% загального такого залишку і відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в ЄРПН, в інформації, наданої платником податку за встановленою формою як товару/послуги, яка на постійній основі поставляється (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову та роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 і 215.3.2 ПКУ, щодо товарів, зазначених платником податків у податковій накладній, наданої на реєстрацію в ЄРПН.

Якщо за результатами моніторингу встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам першого пункту і сума ПДВ, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником ПДВ в ЄРПН в звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, наданої на реєстрацію в ЄРПН, які відповідають вимогам першого пункту, більше середньомісячної суми сплачених за останні 12 місяців ЄСВ і податків і зборів (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування призупиняється відповідно до п. 201.16 ПКУ.

Якщо за результатами моніторингу виявилося, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених в пп. 2, – реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування призупиняється відповідно до вимог п. 201.16 ПКУ.

З 20 червня 2017 року набрав чинності наказ Мінфіну України від 13.06.2017 р. № 566, яким врегульовано порядок роботи комісії ДФС, яка буде приймати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.

Даний документ опублікований у виданні «Офіційний вісник України» № 48/2017 (20.06.2017 р.).

ІІ. Офіційні листи та роз’яснення

ПДВ

ІПК ДФСУ від 07.06.2017 р. № 500/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ знаходиться на митній території України (пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ).

Зокрема, місцем поставки послуг, перерахованих в п. 186.3 ПКУ, а саме – консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у т. ч. адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та рекламних послуг, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем поставки послуг, крім операцій, зазначених у п.п. 186.2 і 186.3 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ПКУ).

Таким чином, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податків з поставки послуг безпосередньо залежить від місця поставки даних послуг.

Наприклад, послуги (процес «Дью-ділідженс»), класифіковані згідно з ДКПП як «Послуги допоміжні до фінансових послуг, крім страхування та недержавного пенсійного забезпечення, інші, н.в.д.г.», не належать до категорії послуг, перелічених в п.п. 186.2 і 186.3 ПКУ, тому з метою оподаткування ПДВ місцем поставки таких послуг є місце реєстрації їх постачальника.

ІПК ГУ ДФС в м. Києві від 13.06.2017 р. № 604/ІПК/10/26-15-12-01-18.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг у сфері транспортно-експедиторської діяльності роз’яснено в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування ПДВ транспортно-експедиторської діяльності, затвердженої наказом ДПС України від 06.07.2012 р. № 610.

Зокрема, при отриманні грошових коштів від замовника або за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення перевезення для замовника, в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов’язання з ПДВ на суму перевезення та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг (дане правило діє і в разі, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, і в разі, коли експедитор залучає перевізника – платника ПДВ). Експедитор на дату виникнення податкових зобов’язань виписує податкову накладну замовнику перевезення, в якій окремими рядками відображає вартість експедиторських послуг та вартість послуг з перевезення.

Разом з тим в податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити, як:

• опис (номенклатура) товарів / послуг та їх кількість, обсяг.

У графі 2 вказуються повне найменування товару/послуги, а також найменування окремих частин товару, які поставлені. Кількість найменувань поставлених товарів/послуг в одній податковій накладній не може перевищувати більше, ніж 9999 позицій.

Таким чином, реквізит «Номенклатура товарів / послуг продавця», який віднесений до обов’язкових (п. «є» п. 201.1 ПКУ), повинен відповідати формулюванні в первинних документах, якими супроводжується поставка таких товарів / послуг, та не повинен містити інших даних;

• код товару згідно з УКТ ЗЕД (графа 3.1), для послуг – код послуги згідно з ДКПП (графа 3.3).

Отже, при виконанні певних договором транспортно-експедиційних послуг на дату виникнення податкових зобов’язань у податковій накладній окремими рядками відображається вартість експедиторських послуг та вартість послуг з перевезення із зазначенням відповідного коду послуги згідно з ДКПП.

ІПК ДФСУ від 12.06.2017 р. № 579/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з поставки товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ (пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ).

У свою чергу, зменшення корисності активу (зменшення балансової вартості активу) не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, тому зазначена операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.

ІПК Офісу великих платників податків ДФС від 14.06.2017 р. № 628/ІПК/28-10-01-03-11.

Операція з вивезення за межі митної території України товару, який ввозився на митну територію України в митному режимі імпорту, в зв’язку з його поверненням продавцеві-нерезиденту, з поверненням нерезидентом оплати за товар, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, якщо таке вивезення здійснюється в митному режимі реекспорту відповідно до п. 5 р. І ст. 86 Митного кодексу України (далі – МКУ), і відображається у рядку 2 в р. І «Податкові зобов’язання» податкової декларації з ПДВ.

Операція з вивезення за межі митної території України товару, який ввозився на митну територію України в митному режимі імпорту, в зв’язку з його поверненням продавцеві-нерезиденту, якщо таке вивезення здійснюється в митному режимі реекспорту за винятком операцій з вивезення, перерахованих в п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, підлягає звільненню від оподаткування ПДВ.

Нагадаємо. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені в митний режим імпорту і повертаються нерезиденту – стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщалися в даний режим, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов даного договору або іншими обставинами, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

• вивозяться протягом 6-ти місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

• перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та / або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), в результаті яких були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.

Податковий кредит, сформований при ввезенні товарів, які в подальшому вивезені у митному режимі реекспорту із застосуванням звільнення від оподаткуванняпідлягає коригуванню в податковому періоді, на який припадає таке вивезення, шляхом нарахування податкових зобов’язань за правилами з п. 198.5 ПКУ. У свою чергу, базою оподаткування по даній операції буде ціна придбання таких товарів.

ІПК ГУ ДФС в м. Києві від 13.06.2017 р. № 606/ІПК/10/26-15-12-01-18.

У разі якщо умовами договору оренди передбачено, що грошові кошти у вигляді гарантійних платежів (внесків) зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то дана сума гарантійних платежів (внесків) збільшує базу оподаткування ПДВ у орендодавця. У свою чергу, податкові зобов’язання у орендодавця виникають на дату «першої події», визначену п. 187.1 ПКУ.

Якщо ж умовами договору оренди передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань і підлягають поверненню орендарю в кінці терміну дії договору, то дана сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у орендодавця. Податкові зобов’язання орендодавця при отриманні / перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.

Можливо, спочатку гарантійний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення, а потім направляється на погашення зобов’язань орендаря. В такому випадку податківці радять на дату укладення додаткової угоди до відповідного договору нарахувати орендодавцю (платнику ПДВ) податкові зобов’язання з ПДВ, скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, на підставі якої орендар (платник ПДВ) зможе визнати податковий кредит.

Щодо повернення гарантійного платежу в разі, якщо він спочатку виконував виключно функцію забезпечення виконання зобов’язання, і податкові зобов’язання і податковий кредит з ПДВ не нараховувалися, то його повернення в ПДВ-обліку відбудеться безслідно.

Якщо ж спочатку за рахунок гарантійного платежу хотіли погасити певні зобов’язання орендаря (наприклад, орендну плату за останній або будь-який інший місяць), то гарантійний платіж вважався передоплатою відповідних послуг. Отже, на дату його отримання (перерахування) орендодавець нараховував податкові зобов’язання, а орендар визнавав податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, в разі повернення даного гарантійного платежу починають діяти норми п. 192.1 ПКУ, а саме: повернення постачальником (орендодавцем) суми попередньої оплати товарів / послуг є підставою для коригування ПДВ шляхом складання розрахунку коригування.

З цього випливає логічне запитання: чи правомірно складати розрахунок коригування з відповідною метою в податковій накладній, з дати складання якої минуло більше ніж 1095 днів?

Що стосується роз’яснення даного питання, податківці відсилають до Мінфіну.

Нагадаємо, що ст. 192 ПКУ, яка визначає порядок складання та реєстрації розрахунку коригування, не обмежує в термінах для здійснення відповідних коригувань. Отже, платники ПДВ мають право складати і реєструвати в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло більше ніж 1095 днів. Аналогічний висновок зробили і судді в постанові ВАСУ від 18.02.2016 р. № К/800/11558/13.

ІПК ДФС від 12.06.2017 р. № 583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Податкове законодавство, незважаючи на норми для окремих (специфічних) видів операцій:

• встановлює, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче за звичайні ціни, що відповідають ринковим;

• визначає обов’язкові умови відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, що склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах ;

• передбачає можливість доведення невідповідності договірної ціни рівню ринкових цін.

Таким чином, з метою ПКУ звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами в цивільно-правовому договорі, яка одночасно повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів / послуг) .

Положення ПКУ не містять норм щодо визначення формалізованої процедури доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим цінам.

У разі проведення перевірок, у визначеному законодавством порядку, дослідженню підлягають показники, пов’язані з формуванням платниками податків об’єктів оподаткування і зі своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою всіх передбачених ПКУ податків і зборів (в т. ч. ПДВ), а також отримані в установленому законодавством порядку документи і податкова інформація, в т. ч. за результатами перевірок інших платників податків.

Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначені в ст. 83 ПКУ, зокрема, це податкова інформація, експертні висновки тощо.

ІПК Офісу великих платників податків ДФС від 13.06.2017 р. № 612/ІПК/28-10-01-03-11.

Одним з обов’язкових реквізитів, який зазначається у податковій накладній, є опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (пп. «е» п. 201.1 ПКУ). При цьому обов’язковий реквізит «Номенклатура товарів / послуг» повинен відповідатиформулюванні в первинних документах, якими супроводжується поставка таких товарів/послуг.

До того ж згідно з п. 201.10 ПКУ податкова накладна, яка містить помилки в обов’язкових реквізитах (визначених п. 201.1 ПКУ), які заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов’язань, не може бути підставою для визнання податкового кредиту.

Тому в податківці звертають увагу: відповідно до п. 201.16 ПКУреєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути призупинена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для призупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до п. 74.2 ПКУ.

Про призупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування постачальник і покупець (платник ПДВ) одночасно отримають відповідну квитанцію, в якій буде зазначено перелік документів/пояснень, які платник ПДВ повинен буде подати до контролюючих органів (пп. 201.16.1 ПКУ). Такі документи/пояснення будуть розглядатися комісією ДФСУ, яка і буде приймати рішення про подальшу реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

При цьому підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

• ненадання платником ПДВ письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедуру призупинення реєстрації згідно п. 201.16 ПКУ;

• ненадання платником податків копій документів відповідно до пп. «в» пп. 201.16.1 ПКУ;

• надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства і / або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, виявивши розходження між номенклатурою товарів/послуг в податковій накладній і номенклатурою в первинних документах, комісія ДФС може відмовити в реєстрації в ЄРПН відповідної податкової накладної. І при таких обставинах покупець втратить право на податковий кредит.

Лист ДФСУ від 16.06.2017 р. № 15731/7/99-99-15-03-02-17.

ДФСУ поінформувала про окремі особливості складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування. Податківці, зокрема, відзначили:

• платник ПДВ має право зареєструвати податкову накладну та / або розрахунок коригування у ЄРПН, в якій загальна сума ПДВ не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим 1.3 ПКУпротягом 365 к.дн., наступних за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідній податковій накладній та/або розрахунку коригування. Зазначений 365-денний термін застосовується до податкових накладних та/або розрахунків коригування, складеним після 01.01.2017 р.

ІПК ДФСУ від 12.06.2017 р. № 582/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Платника ПДВ, який склав податкову накладну на суму отриманого авансу, реорганізовано шляхом приєднання до іншого платника податків. У зв’язку з неможливістю поставити продукцію правонаступник даного платника податків повертає покупцеві суму авансу.

При цьому реєстрація платника ПДВ, який реорганізується шляхом приєднання до іншого платника податків, підлягає анулюванню. І у такого платника ПДВ не відбуваються нарахування ПДВ та коригування податкового кредиту (пп. 196.1.7 і п. 184.7 ПКУ).

З огляду на те що при реорганізації платника ПДВ шляхом приєднання до іншого платника ПДВ (правонаступнику) відбувається анулювання реєстрації його як платника ПДВ, то у правонаступника – платника ПДВ відсутні підстави для складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної платником податків, який реорганізувався і реєстрація платником ПДВ якого анульована, у т. ч. в разі повернення правонаступником авансу, отриманого платником податку, який реорганізувався.

ІПК ГУ ДФС в Дніпропетровській області від 14.06.2017 р. № 629/ІПК/04-36-12-01-16.

Номенклатура товару нерозривно пов’язана із зазначенням коду УКТ ЗЕД, а найменування послуги – з кодом даної послуги згідно з ДКПП.

Разом з тим можливість об’єднання в однорідні групи товарів з різними найменуваннями, які підпадають під визначення ідентичних або однорідних, знаходиться в компетенції підприємства і має бути визначена відповідним наказом про його облікову політику. У свою чергу, слід враховувати, що таку однорідність можна створювати, якщо зміна назви товару не призведе до зміни коду УКТ ЗЕД.

Нагадаємо. Відповідно до пп. 14.1.80 ПКУ, ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як:

• фізичні характеристики;

• якість і репутація на ринку;

країна виробництва (походження);

• виробник.

Згідно з пп. 14.1.131 ПКУ, однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, які оцінюються, і вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки, як:

• якість і ділова репутація на ринку;

• наявність торгової марки;

• країна виробництва (походження);

• виробник;

• рік виробництва;

• новий або вживаний;

• термін придатності.

До того ж реквізит податкової накладної «Номенклатура товарів/послуг продавця» повинен відповідати формулюванні в первинних документах, якими супроводжується поставка таких товарів, але не повинен містити інших даних.

Тобто однорідні і ідентичні товари можна згрупувати в графі 2 податкової накладної, якщо і в бухгалтерських первинних документах ці товари також будуть відповідно згруповані.

У цій же консультації податківці зазначили: питання щодо правомірності відображення в обліку товарів українського походження, які мають ознаки однорідних і ідентичних, мають однаковий код УКТ ЗЕД та ДСТУ, але найменування яких відрізняється, по одному найменуванню та однорідної групі, за своїм змістом не відноситься до компетенції ДФС.

ІПК ДФСУ від 12.06.2017 р. № 584/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Операція платника ПДВ з постачання товарів/послуг за готівкові кошти кінцевому споживачу (який не зареєстрований як платник ПДВ), розрахунки за якими проводяться через касу/РРО або через банківську установу або платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), зокрема, реалізація товарів в мережах магазинів роздрібної торгівлі такому кінцевому споживачеві, не може розцінюватися як поставка товарів, яка має безперервний або ритмічний характер.

Отже, за цими операціями платник ПДВ – постачальник товарів зобов’язаний скласти податкову накладну за щоденними підсумками операцій, як це передбачено нормами п. 201.1 ПКУ.

ІПК ГУ ДФС в м. Києві від 13.06.2017 р. № 605/ІПК/10/26-15-12-01-18.

До 01.01.2017 р. сплата податкових зобов’язань, задекларованих платником у податковій декларації з ПДВ, здійснювалася на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ, і на цю суму відбувалося збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ. Сплата податкових зобов’язань, визначених у уточнюючому розрахунку, здійснювалася з поточного рахунку до відповідного бюджету, що не тягло за собою збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ.

Додатково варто відзначити, що реєстраційна сума обчислюється автоматично і централізовано на рівні ДФС України для кожного платника податків кожен раз, як відбувається зміна значення будь-якого з показників формули.

У той же час з 01.01.2017 р. внесені зміни до п. 200 прим 1.6 ПКУ. Отже, починаючи з 01.01.2017 р. платники ПДВ в разі подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності з ПДВ повинні сплатити самостійно визначені грошові зобов’язання по ПДВ за уточнюючими розрахунками на електронний рахунок. На суму цього поповнення електронного рахунку по ПДВ відбувається збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ.

Таким чином, збільшення реєстраційної суми на суму сплачених податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками з поточного рахунку до відповідного бюджету в 2016 році Податковим кодексом (в редакції, що діяла до 01.01.2017 р) не передбачено.

Зменшення суми податкових зобов’язань платника ПДВ – постачальника при зміні суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, які не були платниками ПДВ на дату такого постачання, дозволяється тільки в разі повернення раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості , в т. ч. під час перегляду цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (п. 192.2 ПКУ).

Керуючись п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р № 1246, розрахунки коригування до податкових накладних, складеним, зокрема, до податкових накладних, які не видаються одержувачу (покупцеві) – платнику ПДВ (при наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації постачальником (продавцем).

Таким чином, постачальник – платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування в разі повернення покупцем – неплатником ПДВ неоплаченого товару. І тільки після реєстрації даного розрахунку коригування в ЄРПН постачальник може зменшити нараховану суму податкових зобов’язань з ПДВ.

З таким роз’ясненням з розділу 101.14 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ можна ознайомитися в системах ЛІГА: ЗАКОН.

Податок на прибуток

Показник рядка 19 «Податок на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду» Декларації з податку на прибуток (далі – Декларація) може мати як позитивне, так і негативне значення.

Зменшення від’ємного значення рядка 19 Декларації, яка уточнюється, призводить до відображення в рядку 26 уточнюючої Декларації податкового зобов’язання звітного періоду, що уточнюється, зі знаком «+», тобто податкове зобов’язання звітного періоду, що уточнюєтьсязбільшується.

З огляду на алгоритм обчислення рядка 26 Декларації, зменшення суми від’ємного значення показника рядка 19 Деклараціїяка уточнюється, свідчить про заниження платником податків податкового зобов’язання з податку на прибуток за результатами даного звітного періоду.

Таким чином, в разі зменшення від’ємного значення показника в рядку 19 Декларації, яка уточнюється, платник податків повинен нарахувати штрафні санкції та пеню з урахуванням пп. 129.1.3 ПКУ.

Нагадаємо: згідно з п. 50.1 ПКУ, платник податків при самостійному виявленні помилки за минулі періоди повинен:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від цієї суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

З таким роз’ясненням з розділу 102.23 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ можна ознайомитися в системах ЛІГА: ЗАКОН.

ІПК ДФСУ від 15.06.2017 р. № 644/ІПК/28-10-01-03-11.

Дивіденди розраховуються виходячи з прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку.

Разом з тим податкове законодавство не визначає заборон для виплати дивідендів за 2016 рік за наявності непокритого збитку за минулі роки.

Податківці нагадали: згідно з пп. 57.1 прим 1.1 ПКУ, в разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику даних корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.

ІПК ДФСУ від 07.06.2017 р. № 533/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

У разі якщо платник податків підтверджує витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у неприбуткових організацій за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», або сума таких витрат сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, то податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пп. 140.5.4 ПКУ не виникають.

Якщо ж сума витрат не підтверджується за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», і перевищує 25 розмірівмінімальної заробітної плати, то фінансовий результат збільшується на суму 30% вартості цих товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, вартість товарів (робіт, послуг) не зменшується на суму 25 розмірів мінімальної заробітної плати.

У разі переходу на загальну систему оподаткування в середині року платник єдиного податку подає декларацію з податку на прибуток підприємств за податковий (звітний) рік, який починається з дати переходу на загальну систему оподаткування і закінчується 31 грудня такого року.

У рядках 01 і 02 декларації враховуються показники доходу від будь-якої діяльності і фінансового результату до оподаткування, визначені відповідно до правил бухгалтерського обліку, за період перебування даного платника на загальній системі оподаткування.

Також платник податків разом з декларацією подає фінансову звітність, в т. ч. за період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Якщо сума доходів за податковий (звітний) рік, який починається з дати переходу на загальну систему оподаткування і закінчується 31 грудня такого року, не перевищує 20 млн.грн, то платнику податків не обов’язково коригувати фінрезультат до оподаткування на всі різниці. Про це рішення необхідно повідомити податківців, зробивши відповідну позначку в декларації з податку на прибуток (абз. 8 пп. 134.1.1 ПКУ).

Нагадаємо: форма Декларації з податку на прибуток затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р № 897.

З таким роз’ясненням з розділу 102.23 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ можна ознайомитися в системах ЛІГА: ЗАКОН.

Лист ДФС від 10.05.2017 р. № 7601/5/99-99-14-05-01-16. Витрати на проїзд відрядженого працівника.

Розрахункову квитанцію необхідно видавати в міжміському автотранспорті разом з тими квитками, форма яких не відповідає вимогам чинного законодавства. Тобто в квитку повинні бути надруковані: вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика і страхова сума (п. 2 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» від 25.05.2006 р. № 503).

Тільки таким чином можна підтвердити витрати на проїзд відрядженого працівника.

Але ФОП-єдинники, що займаються автоперевезеннями, звільнені від обов’язку застосування РРО відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 265. Тому вони зобов’язані видавати на вимогу письмовий документ (квиток) за формою, затвердженою Наказом № 503.

Валютне регулювання

Визначення Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 р. у справі № 820/5445/16.

Правові підстави для надходження на валютні рахунки виручки за контрактами відсутні, якщо сторони домовилися провести розрахунки із застосуванням векселів. Зокрема, дана умова обов’язково має передбачатися в договорі (контракті).

Таким чином, розрахунок векселем є іншим видом зобов’язання, не тотожним зобов’язанням оплати за товар за контрактом.Саме тому правові підстави для застосування ст. 1 і 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р № 185/94-ВР (далі – Закон № 185) у зв’язку з ненадходженням валютної виручки за контрактами виключені.

Нагадаємо! Виручка резидентів в іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 к. дн. з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації даної продукції, яка експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг (ч. 1 ст. 1 Закону № 185 ).

Постанова Правління НБУ від 15.06.2017 р. № 55 набирає чинності 26.06.2017 р.

НБУ продовжує працювати над лібералізацією валютного регулювання. Так, черговою постановою Правління НБУ (від 15.06.2017 р. № 55) були внесені ряд змін до деяких нормативно-правових актів НБУ, в зв’язку з чим, зокрема:

1) компанії – суб’єкти ЗЕД отримали можливість:

• здійснювати операції з обміну (конвертації) іноземної валюти на умовах «форвард» без обмеження по групі Класифікатора, терміну та виду операції, яка хеджується;

• проводити операції з купівлі-продажу інвалюти за гривні на умовах «форвард» для хеджування ризику зміни курсу інвалюти по відношенню до гривні по зовнішньоторговельних операціях без обмеження по групі Класифікатора та терміну даної операції (раніше термін даних операцій повинен був становити до 365 днів).

2) фізичні особи, які не є підприємцями, зможуть:

• здійснювати операції з обміну безготівкової іноземної валюти, що є на їх рахунку, без обмеження по групі Класифікатора та кількості даних операцій протягом дня (до сих пір вони мали можливість проводити такі операції тільки раз протягом дня і лише з іноземною валютою 1-ї групи класифікатора);

• обмінювати готівкову іноземну валюту на безготівкову без обмеження по групі Класифікатора.

ЄСВ

ІПК ДФС від 14.06.2017 р. № 639/6/99-99-13-02-03-14/ІПК.

У 2014-2015 роках діяли ч.ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП, які надавали право роботодавцям отримувати компенсацію з бюджету в межах середнього заробітку, нарахованого і сплаченого працівникам, призваним на військову службу в особливий період.

До того ж тільки з 06.12.2016 р. запрацював Закон України від 12.11.2015 р. № 801-VIII, який уможливив отримання компенсацій з бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, які працювали в фермерських господарствах, сільськогосподарських виробничих кооперативах незалежно від підпорядкування і форми власності та у фізичних осіб-підприємців. Однак реально скористатися цією можливістю, зокрема, фізособи – підприємці, які не змогли, адже аналогічні зміни до кінця 2015 року так і не внесли до Порядку № 105.

Однак завдяки Постанові КМУ від 12.04.2017 р. № 254 виплачується компенсація за 2014-2015 роки підприємствам (установам, організаціям), фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізособам – підприємцям у межах середнього заробітку працівників, які:

• призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

• прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації;

• покликані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Звичайно, ключовою залишається проблема з можливим перерахуванням ПДФО та ЄСВ, нарахованого і сплаченого в 2014-2015 рр. з сум середнього заробітку, виплаченого покликаним на військову службу.

Зокрема, в разі повернення коштів з держбюджету в межах компенсації середнього заробітку працівника, покликаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, роботодавець здійснює перерахунок на повернення податку та вказує результати перерахунку в податковому розрахунку за формою № 1ДФ у періоді, в якому було здійснене таке повернення, з від’ємним значенням.

А ось щодо ЄСВ, то до 01.01.2016 р. не нараховувався на виплати і не утримувався ЄСВ з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, покликаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, оскільки ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 до 01.01.2016 р. не передбачено звільнення від нарахування та утримання ЄСВ на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, то даний дохід був базою нарахування та утримання ЄСВ.

ПДФО

ІПК ГУ ДФС в Полтавській області від 14.06.2017 р. № 621/ІПК/10/16-31-13-02-20.

Податківці продовжують відповідати на запитання платників податків в частині оподаткування дивідендів у 2017 році в зв’язку зі зменшенням для даного доходу ставки ПДФО заднім числом.

Чи має право підприємство відповідно до пп. 169.4.3 ПКУ здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб, утриманого в I кварталі 2017 року з дивідендів у розмірі 18%, на знижену ставку 9%?

Разом з тим податковий агент має право здійснити перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період і в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування та провести відповідні коригування. Результати перерахунку, зокрема, з нарахованих доходів у вигляді дивідендів, відображаються в звітності за формою № 1ДФ того періоду, в якому було проведено перерахунок сум податку. Уточнюючий розрахунок в даному випадку не подається.

Чи має право підприємство зарахувати переплату, що виникла з податку на доходи фізичних осіб, в рахунок сплати податку з майбутніх виплачуваних доходів (орендної плати за землю, оплати праці та інших податків)?

Якщо податковий агент утримав ПДФО з доходів у вигляді дивідендів по 18% -ною ставкою податку, то такий агент може здійснити перерахунок сум нарахованих платнику податку доходів і повернути зайво утриманий податок. Повернення можна здійснити шляхом зменшення суми ПДФО, яка буде нарахована в наступних періодах.

Як оподатковувати невиплачені дивіденди після 15.04.2017 р., коли набрала чинності норма за ставкою оподаткування ПДФО дивідендів в розмірі 9%?

Доходи у вигляді дивідендів остаточно оподатковуються податковим агентом при їх нарахуванні платнику податків.

Завдяки Закону № 1797 з 1 січня 2017 року доходи у вигляді дивідендів, нарахованих підприємством – платником єдиного податку за період 2016 року, оподатковуються ПДФО за ставкою 9%.

ГУ ДФС в Хмельницькій області в ІНК від 14.06.2017 р. № 624/ІПК/22-01-13-01-21.

Відносно звітності за формою № 1ДФ, то в разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, то податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за даний підрозділ подає юридична особа до органу ДФС за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу ДФС за місцезнаходженням цього відокремленого підрозділу в установленому порядку. Цей розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Таким чином, якщо юридичною особою не проведене нарахування доходів працівникам своїх невідособленими підрозділів, то податкові розрахунки на працівників даних підрозділів в орган ДФС не подаються.

Акцизний податок

Лист ДФС від 19.06.2017 р. № 15789/7/99-99-15-03-03-17.

Платники акцизного податку вперше подають декларацію акцизного податку з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 24.04.2017 р. № 451, не пізніше 20 серпня 2017 роки за звітний період – липень 2017 року.

Відповідна позиція озвучена податківцями в підкатегорії 116.07 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ.

ДФС підкреслює, що в зв’язку зі скасуванням акцизного податку з роздрібного продажу пального з 01.01.2017 р. суб’єкти господарювання, які здійснюють реалізацію пального, не заповнюють розділ II додатка 6 до декларації акцизного податку «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів»; а розділ II додатка 6 до цієї декларації заповнюється тільки в разі надання суб’єктами господарювання, що здійснюють роздрібний продаж пального, уточнюючої декларації з відповідними операціями, здійсненими до 1 січня 2017 року і задекларованим в звітності, наданої до 21 січня 2017 року (тобто наданої за грудень 2016 року).

ІПК ДФСУ від 14.06.2017 р. № 635/6/99-95-42-03-15/ІПК.

Якщо юридична особа надає іншим особам послуги зі зберігання, навантаження-розвантаження пального (крім скрапленого природного газу, бензолу, метанолу), воно повинно створити акцизний склад. При цьому не має значення, хто є власником даного пального.

Відзначимо, що позиція фіскалів була аргументована посиланням на пп.пп. 14.1.6 та 14.1.224 ПКУ, згідно з яким:

акцизний склад – це, зокрема, приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, обробки (переробки), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого природного газу, бензолу, метанолу) , за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

розпорядник акцизного складу – це, зокрема, суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво, обробку (переробку), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого природного газу, бензолу, метанолу), крім суб’єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

РРО

ІПК ГУ ДФС в Дніпропетровській області від 12.06.2017 р. № 566/ІПК/04-36-14-10-15.

Продавці, які отримують оплату за товар в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карт, платіжних чеків, жетонів тощо), і застосовують РРО, повинні реєструвати продаж одночасно з проведенням розрахунків. Якщо товар проданий через Інтернет, розрахунковий документ слід надавати при безпосередній передачі товару клієнту. Розрахунки, які здійснюються через установи банку, застосування РРО не вимагають.

Трудове законодавство

Головною ознакою, який відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за ЦПД процес організації трудової діяльності залишається за його межами, разом з тим метою ЦПД є отримання певного матеріального результату.

Часто трапляється так, що роботи повністю відповідають чітко визначеній посаді (професії), по якій функціональні обов’язки полягають у виконанні чітко встановлених дій і за якими не має отримання на фініші матеріального результату. В даному випадку за певними професіями досить суперечливим є висновок ЦПД.

У той же час суди в деяких випадках стають на бік підприємства, і визнають правомірність укладення ЦПД, наприклад, з прибиральником і фельдшером.

В одному з судових позовів Держпраці доводить, що, укладаючи цивільно-правовий договір про надання послуг, директор підприємства фактично порушив вимоги ст. 24 КЗпП, оскільки посада прибиральника службових приміщень борошномельного цеху і посаду фельдшера згідно з Класифікатором професій і посад ДК 003: 2010 передбачені штатним розписом підприємства, а тому допуск працівників до роботи за укладеними цивільно-правовими договорами про надання вищевказаних послуг, забороняється.

У процесі виконання робіт за цивільно-правовим договором підрядник повинен діяти власними силами і на свій страх і ризик. До того ж за такими договорами на підрядника не можуть поширюватися правила внутрішнього трудового розпорядку замовника, оскільки підрядник не входить до складу трудового колективу, а також на нього не поширюються гарантії і пільги, передбачені трудовим законодавством. Ніякі докази про те, що підприємством робилися достатні заходи щодо заповнення зазначених вакансій, не надані. Ув’язнені позивачем договори цивільно-правового характеру мають ознаки трудового, оскільки працівники виконують функції по конкретній посаді, а не індивідуально певну роботу, результати якої можуть оформлятися актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється оплата. Робота, яку виконують зазначені працівники, відноситься до основної діяльності підприємства. У разі якщо роботи, які виконуються за укладеним цивільно-правовим договором, відповідають вакантній посаді і виконуються регулярно, а виконавець підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку замовника, то даний договір можна вважати мають ознаки трудового договору.

Однак ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 р. у справі № 876/9669/16 апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області вирішено залишити без задоволення.

Суд встановив, що з фізособами укладено ЦПД про надання послуг з прибирання приміщень борошномельного цеху, про надання послуг з відбору проб зерна з автотранспорту і залізничних вагонів, про надання послуг з надання первинної медичної допомоги та контролю за допуском водіїв транспортних засобів до роботи.

Згідно з наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями, прибирання борошномельного цеху комбінату здійснювалася в неробочий час за штатною посадою або у вихідні, святкові та неробочі дні на свій розсуд.

Надання послуг медичного характеру носило нерегулярний характер, вони надавалися в період, коли повідомляла адміністрація і при необхідності в будь-який час дня.

При цьому в наданих поясненнях зазначеними особами вказано, що вони не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Роботи, які були доручені за вказаними договорами, прийняті підприємством згідно з актами приймання виконаних робіт.

Тому суд вважає, що досліджені цивільно-правові договори не є такими, які приховують трудові договори, оскільки ці угоди були укладені для досягнення результатів праці – отримання певних послуг, а не регулювали сам процес праці, що властиво трудовим договорам.

ІПК ДФС від 15.06.2017 р. № 658/Н/99-99-13-02-01-14/ІПК.

Роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів Державної служби зайнятості, строком не менше ніж на 2 роки, щомісяця компенсуються фактичні витрати в розмірі ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено Постановою КМУ від 15.04.2013 р. № 347.

Лист Мінсоцполітики від 26.04.2017 р. № 1296/01/101-17.

Працівникам з ненормованим робочим днем може бути встановлена додаткова щорічна відпустка тривалістю до 7 к.дн. згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем (п. 6 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.1997 р. № 7, далі – Рекомендації).

Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій).

Таким чином, керуючись Орієнтовного переліком (якщо такий є), на підприємстві, в установі, організації в якості додатку до колективного договору затверджується Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки в межах її 7-денної тривалості, в який можуть бути внесені професії, посади, не передбачені Орієнтовним переліком.

У свою чергу, слід зауважити: загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 к.дн.

ІІІ. Перспективне законодавство і проекти офіційних роз’яснень

Проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки зареєстрований у Верховній Раді 15 червня 2017 року.

Згідно з прогнозами КМУ, обмінний курс гривні до долара США у 2020 році зросте в середньому на 3,2 грн. Так, в Основних напрямках бюджетної політики на 2018-2020 роки Уряд передбачає наступний курс гривні:

– 2017 рік – 27,8 грн. за дол.;

– 2018 рік – 29,3 грн. за дол.;

– 2019 рік – 30,5 грн. за дол.;

– 2020 рік – 31 грн. за дол.

Зокрема, пропонується встановити мінімальну зарплату в розмірах:

– з 1 січня 2018 року – 3 723 грн .;

– з 1 січня 2019 року – 4 173 грн .;

– з 1 січня 2020 року – 4 425 грн.

22 червня Верховна Рада прийняла за основу проект Закону «Про внесення змін до Закону України« Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні »(щодо удосконалення деяких положень)» (№ 4646-д), що передбачає привести норми Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відповідність до законодавства Європейського Союзу, зокрема, до положень Директиви ЄС № 2013/34 / ЄС, і вдосконалити порядок застосування МСФЗ.

Так, запропоновані нові визначення терміна «підприємства, що представляють суспільний інтерес». Такими суб’єктами будуть тільки підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів (тобто не будь-які публічні акціонерні товариства), страховики, недержавні пенсійні фонди. Інші фінансові установи будуть підприємствами, що становлять суспільний інтерес тільки за умови відповідності критеріям, встановленим для середніх і великих підприємств. Таким чином, інші фінансові установи, які відповідають критеріям мікро- і малих підприємств, не будуть входити до складу підприємств, що становлять суспільний інтерес. Це значно розширить ринок для вітчизняних аудиторських компаній.

З урахуванням положень Директиви ЄС № 2013/34/ЄС проект передбачає звільнити мікро- і малі підприємства від надання звіту про управління. Середні підприємства мають право не відображати в звіті про управління так звану нефінансову інформацію.

Також уточнюються вимоги щодо складання фінансової звітності за міжнародними стандартами підприємствами, що становлять суспільний інтерес, і підприємствами, що займаються видобутком корисних копалин загальнодержавного значення.

Документ пропонує імплементувати вимоги Директиви ЄС № 2013/34/ЄС та міжнародних стандартів фінансової звітності в частині консолідованої фінансової звітності з уточненням, що вона складається за правилами національних або міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку. Вимоги консолідації звітності не поширюються на малі групи підприємств.

Верховна Рада прийняла рішення, що урядовий законопроект № 6016 «Про аудит фінансової звітності і аудиторську діяльність»та альтернативний законопроект № 2534 «Про аудиторську діяльність» потребують доопрацювання.

Нагадаємо: обидва законопроекти повинні привести у відповідність з міжнародними стандартами правові основи аудиту фінансової звітності, здійснення аудиторської діяльності в Україні та врегулювання відносин, що виникають при її здійсненні.

Для інформування громадськості про нюанси пенсійних змін запущений сайт, на якому розміщені найпоширеніші питання і відповіді, що виникають у зв’язку з майбутніми нововведеннями в пенсійному законодавстві.

Також вказується, що з 1 січня 2018 року пропонується встановити наступні правила:

• Пенсія за віком у 60 років

Пенсія за віком у 60 років буде призначатися при наявності страхового стажу 25 років. Кожні 12 місяців вимогу до розміру страхового стажу буде збільшуватися на 1 рік. І в 2028 році, щоб отримати пенсію за віком, необхідно буде мати 35 років страхового стажу.

Для стимулювання продовження роботи після досягнення пенсійного віку пропонується залишити діючу систему доплати (бонусу) за більш пізній вихід на пенсію – 0,5% від нарахованої пенсії за кожен додатковий місяць страхового стажу (або 6% – за рік). У разі ж виходу на пенсію з відстрочкою більше 5 років даний бонус складе 0,75% від нарахованої пенсії за кожен місяць страхового стажу після досягнення 60-річного віку (або 9% – за рік).

Якщо у 60-річної особи не буде зазначеної тривалості страхового стажу, вона має право вибрати – доопрацювати необхідну кількість років або придбати необхідну тривалість страхового стажу для призначення пенсії у віці від 60 до 63 років.

Дані правила будуть діяти з урахуванням перехідного періоду підвищення пенсійного віку жінкам.

• Пенсія за віком у 63 роки

У 63 роки пенсія за віком – як для чоловіків, так і для жінок, буде призначатися при наявності страхового стажу тривалістю від 15 до 25 років. Кожні 12 місяців вимогу до кількості страхового стажу буде збільшуватися на 1 рік до досягнення 2028 року 25-35 років страхового стажу.

Якщо у 63-річної особи не буде зазначеної тривалості страхового стажу, вона має право вибрати – доопрацювати необхідну кількість років або придбати необхідну тривалість страхового стажу для призначення пенсії у віці від 63 до 65 років.

• Пенсія за віком у 65 років

Починаючи з 1 січня 2019 року, особам, у яких страховий стаж становитиме 15 років, пенсія за віком призначатиметься в 65 років.

Особи, у яких відсутній страховий стаж (загальний) тривалістю 15 років, матимуть право на призначення державної соціальної допомоги після досягнення 65 років по сукупному доході сім’ї.

Разом з численними змінами в пенсійному законодавстві одночасно запропоновані зміни і в Закони про єдиний соціальний внесок. Серед ініціатив Уряду в законопроекті містяться норми, що передбачають:

1. Збільшення максимальної величини бази нарахування ЄСВ з 25 прожиткових мінімумів до 15 мінімальних зарплат (у 2017 році – 48 000 грн.).

2. Платниками ЄСВ виступатимуть члени фермерського господарства, якщо вони не належать до кола осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Сплачувати вони будуть ЄСВ за тим же принципом, що і підприємці – загальносистемники.

3. Ставка ЄСВ збільшується на 15% для роботодавців, які використовують працю осіб, зайнятих повний робочий день на шкідливих роботах, які дають право на пільгову пенсію. Ставка ЄСВ збільшується на 7% для роботодавців, які використовують працю осіб, зайнятих повний робочий день на інших шкідливих роботах за Списком № 2 і результатами атестації робочих місць. Сума додатково сплаченого ЄСВ піде на пенсійне страхування.

4. Підприємці та члени фермерського господарства будуть сплачувати єдиний соціальний внесок поквартально.

5. Вводиться добровільна сплата ЄСВ за попередні періоди, в яких особа не підлягала обов’язковому соцстрахування, тривалістю не більше 24 місяців.

6. У персональній обліковій картці застрахованої особи з’явиться графа з професійним назвою робіт.

7. Страхуванню в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах ЦПД, а також підприємці – ті, хто здійснює незалежну профдіяльність, і члени фермерських господарств.

8. Страховий стаж за періоди до 01.01.2016 р. вважається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

9. Матзабезпечення і соцпослуги із соцстрахування особам, які працюють за трудовими договорами і ЦПД, будуть надаватися за основним місцем роботи. Якщо особа поєднує основну роботу з іншою роботою або підприємницькою діяльністю, то лікарняні та декретні будуть надаватися за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому КМУ.

Отправить запрос

Команда HLB Ukraine всегда рада помочь, присылайте Ваш вопрос

Отправить
x
x

Share to:

Copy link:

Copied to clipboard Copy